Історія становлення Геологічного музею


Будинок Ольгінської гімназії по вул. Хмельницького, 15
у м. Києві. Проект, перспектива 1911 р.

Геологічний музей розпочався з колекцій Геологічного та Мінералогічного кабінетів, які були створені при Університеті св. Володимира ще в середині XIX сторіччя. Перші колекції були зібрані професорами: С.Ф. Зеновичем, Е.К. Гофманом та А.Л. Андржейовським. У формуванні колекцій Мінералогічного і Геологічного кабінетів брали участь такі видатні вчені, як К.М. Феофілактов, П.Я. Армашевський, І.Ф. Шмальгаузен, П.М. Венюков, П.А. Тутковський, В.Ю. Тарасенко, М.І. Андрусов, П.М. Чирвінський, О.Д. Нацький, Л.А. Крижанівський та інші. Створення Мінералогічного кабінету поклало початок систематичним науковим дослідженням з геології, геоморфології, мінералогії та палеогеографії.


Геологічний кабінет при Університеті св. Володимира
на чолі з М.І.Андрусовим, 1916 р.

У липні 1918 р. на першому засіданні Комісії для вироблення законопроекту про заснування Української Академії наук у Києві, яке відбулося у Міністерстві народної освіти, обговорювались завдання й структура Української Академії наук (ВУАН)2. Ця комісія, що працювала з 9 липня по 17 вересня 1918 p., підготувала 27 записок, які торкалися створення українських наукових установ. Так у фізично-математичному відділі Академії наук планувалося створити чимало установ: Астрономічну обсерваторію, Хімічну лабораторію, Фізичний інститут, Національний Зоологічний музей, Ботанічний сад, Ботанічний музей та гербарій, Геологічний та Палеонтологічний музеї, Мінералогічний та Антропологічний музеї з Інститутами, Інститут експериментальної зоології, Інститут експериментальної ботаніки, Фізико-географічний інститут, Біологічну станцію Азовського моря, Інститут прикладної хімії, Інститут прикладної механіки, Іінститут прикладної фізики, Акліматизаційний сад, Геодезичний інститут, Інститут наукової експериментальної медицини та ветеринарства. Після революції у 1920 р. в Києві при Академії наук  був створений Геологічний кабінет, до якого перейшли колекції Українського наукового товариства3 та частково Мінералогічного кабінету Університету св. Володимира, а також колекції П.А. Тутковського, Ф.М. Полонського, М.І. Безбородька й В.І. Крокоса. Цікавим фактом є те, що Перша інвентарна книга Музею розпочинається 1920 роком.

П.А.Тутковський, акад. ВУАН фундатор та перший директор Національного геологічного музею України.

У 1927 році у Києві був створений Національний геологічний музей, як самостійний науковий заклад з відділом геологія, мінералогія і петрографія, палеонтологія, корисні копалини. Саме цей рік уважається роком створення Геологічного музею. Першим директором Музею був академік П.А. Тутковський. Музей розміщався в будинку на вул. Володимирська, 55, який був побудований за проектом архітектора П.Ф. Альошина. До складу Геологічного музею ВУАН увійшов Геологічний кабінет разом зі своїми колекціями.
За ініціативи Президії АН УРСР 26 червня 1931 р. (Постанова Президії ВУАН, протокол №17) було взяте рішення об’єднати Геологічний кабінет, Геологічний музей (адреса: вул. Володимирська, 55) та Український науково-дослідний геологічний інститут (адреса: вул. Володимирська, 44). залишивши за ними їх приміщення.

Фрагмент експозиції Національного геологічного музею в перші роки його існування, 1927 р.

Після смерті П.А.Тутковського, з 1930 р. і до середини 1937 р. директором Геологічного музею був доктор наук, професор Федір Михайлович Полонський. Згідно з планом розвитку Музею планувалося створити в ньому п’ять відділів, проте фактично працювало тільки чотири: 1) відділ загальної геології, який очолював академік В.В. Різниченко; 2) відділ мінералогія та петрографії – професор, доктор геолого-мінералогічних наук М.І. Безбородько; 3) відділ палеонтології – професор, доктор наук В.І.Крокос; 4) відділ корисних копалин – професор, доктор наук Х.М. Полонський.


Академік ВУАН В.В.Різниченко, завідувач відділом загальної геології НГМУ


М.І.Безбородько, завідувач відділом мінералогії і петрографії НГМУ


Ф.М.Полонський, директор НГМУ у 1930-1937 рр.

З 1930 по 1939 рр. поступово збагачуються фондові матеріали Музею. Поповнення колекцій відбувається за рахунок надходжень від співробітників закладу та від провідних спеціалістів Геологічного інституту. Це колекції Полонського Х.М., Новик К.И., Мельника М.Є., Крокоса В.І., Пимонової Н.В., Наливайко Л.К., Шульги П.Л., Юрка Ю.Ю., Петровського Е.П., Василенко П.І., Лучицького В.І., Лунгерсгаузена Л.Ф., Бурчак-Абрамовича Н.О., Безбородька М.І., Різниченко В.В. Колекції та зразки порід передають різні геологічні підприємства, шахти, окремі громадяни. Значні надходження до Музею були від Геологічного та Мінералогічного кабінетів Київського інституту народної освіти. У фондах Геологічного музею зберігається інформація про те, що велетенський скам’янілий стовбур кипарису, який і досі прикрашає сходи науково-природничого музею, було привезено у 1934 р. з Поділля.

Під керівництвом науково-художньої комісії, яка постійно діє при Музеї, створюється серія картин, які до тепер виставлені в залах. До складу цієї комісії входили В.І. Крокос, К.Й. Новик, М.Є. Мельник, П.Л. Шульга, та видатний український художник І.С. Іжакевич.


Загальний вигляд експозиції відділів НГМУ –
мінерало-петрографічного та корисних копалин (1940р.)


К.Й.Новік
завідувач Геологічним музеєм
ІГН АН УРСР у 1944-1946 рр.

Тяжкі випробування для співробітників Геологічного музею настали у 1936-1937 роках. Видатні діячі геологічної науки, академіки, доктора, професора підпали під так звану «Пулковську справу»6 і були репресовані. У 1938 р. Інститут геології, у підпорядкуванні якого знаходився Геологічний музей, було переведено у нове приміщення по вул. Леніна, 15 (сьогодні це вул. Б.Хмельницького) і з серпня 1939 р. цей заклад носить назву Інститут геологічних наук АН УРСР.

Наприкінці 30-х років, особливо після масових репресій 1936-1938 рр., Інститут геологічних наук і Геологічний музей переживають тяжкі часи. Тоді осиротіла більшість наукових відділів, адже був репресований основний контингент наукового персоналу. Тоді на наукову роботу запрошували відомих фахівців з інших наукових центрів країни. З огляду на становище, в якому перебував Музей, у 1939 році з Ленінграду на посаду директора Геологічного музею запрошують академіка Чернишова Бориса Ісидоровича. Того ж року його обирають дійсним членом АН УРСР, віце-президентом АН УРСР і призначають директором Інституту геологічних наук АН УРСР. На посаді директора Музею він перебував до 1944 р.

Перед початком Другої Світової війни у Геологічному музеї зберігалося 1238 колекцій, в яких нараховувалося близько 35000 зразків.

Згідно наказу Гітлера на окупованих територіях була організована широкомасштабна мародерська операція «Лінц». Під час окупації Києва цінні колекції Геологічного музею Академії наук були пограбовані. Зникли зразки топазів, берилів, моріону, гірського кришталю, бурштину, метеоритів, зник скелет мамонту та інші палеонтологічні та мінералогічні колекції. З Геологічного музею були вивезені картини І.С. Іжакевича. Зникла колекція кришталів Маухера (інв. № 568), яка була привезена до Київа у 20-х роках з Мюнхену.

З липня 1941 року по жовтень 1943 р. співробітники Інституту разом з іншими установами Академії наук були евакуйовані у м. Уфу, а з жовтня 1943 р. по березень 1944 р. Інститут у своєму складі продовжував роботу у Москві. Після повернення у Київ у березні 1944 року відновлення Геологічного Музею доручають доктору наук Катерині Йосипівні Новик, яка очолювала Музей з березня 1944 року по 1946 рік. З 1945 року в Музей починають надходити нові колекції Чернишова Б.І., Новик К.І, Шульги П.Л., Лучицького В.І., Молявко Т.І. та інші.

На цей час у Музеї працювали наступні відділи: корисні копалини, загальні геологічні процеси і метеорити, мінералогія, петрографія, палеонтологія, регіональна геологія (частково). Таку структуру Музей збереже до 1966 р.


Реконструкція приміщення під Геологічний музей (1966 р.)

З 1946 по 1961 рр. Музей очолює член-кореспондент, професор, доктор геолого-мінералогічних наук Сергій Петрович Родіонов. Директора Музею турбує, що співробітники Інституту геологічних наук мало матеріалів передають для зберігання у фондах та демонстрації в експозиціях Геологічного музею.
З 1961 по 1966 роки Музей очолює професор, доктор геол.-мін. наук Клименко Василь Якович. В цей час фонди Музею поновлюються зразками порід і мінералів Українського щита та Дніпровсьо-Донецької западини.


С.П.Родіонов, член.-кор. АН УРСР, завідувач Геологічним музеєм ИГН у 1946-1961 рр.


В.Я.Кліменко, доктор геол.-мін. наук, завідувач Геологічним музеєм у 1961-1966 рр.


Г.І.Молявко, доктор геол.-мін. наук, завідувач Геологічним музеєм з 1966 до 1968 рр.

Одним з головних випробувань для Геологічного музею стає організація Центрального науково-природничого Музею (ЦНПМ) АН УРСР. Це була федерація Геологічного, Палеонтологічного, Зоологічного, Ботанічного та Археологічного музеїв, при цьому кожен музей залишився в адміністративному і науковому підпорядкуванні відповідного інституту, в який він входив на правах відділу.
За ініціативи академіка І.Г.Підоплічко, яку підтримала Президія АН України та Рада Міністрів УРСР (Постанова РМ №440 від 08.06.66 р.), було організовано великий Музейний комплекс – Центральний науково-природничий музей (ЦНПМ). Наукову раду ЦНПМ АН України очолював академік І.Г. Підоплічко упродовж 1965-1975 років, а протягом 1973 -1975 рр. він стає першим директором ЦНПМ.


Урочисте відкриття перебудованого Геологічного музею 1 грудня 1976 року. Перший ряд зліва: акад.. В.Б.Порфір’єв, акад.. Б.Є.Патон, Н.Н.Щербак, акад. С.І.Субботін, В.П.Франчук.

З 1966 по 1968 рр. керівництво Геологічним музеєм переходить доктору геолого-мінералогічних наук, професору Григорію Івановичу Молявко. В Музеї розробляються наукові плани відповідно до роботи Інституту геологічних наук з урахуванням вузької спеціалізації співробітників Музею.

З 1968 по 1987 рр. Музей під керівництвом кандидата геолого-мінералогічних наук Франчук Віри Прокоф’ївни проходить свій наступний творчий етап розвитку. В цей час значну роль у становленні Геологічного музею грає академік Євген Костянтинович Лазаренко7. Перебуваючи на посаді директора ІГН з 1969 по 1971 рр., він багато уваги приділяє музейній справі, особливо розвитку відділу «Мінералогія». Експозиції у вітринах, які присвячені генетичній мінералогії, засновані на теоретичних та практичних засадах академіка Є.К. Лазаренко. У фондах Музею зберігаються документи, плани робіт і листи від Є.К. Лазаренка до В.П. Франчук, а також звіт за 1970 р., в якому представлена нова концепція розвитку Геологічного музею з позиції регіональної геології.


Співробітники Геологічного музею за обговорюванням нових надходжень

З 1978 по 2008 рр. ЦНПМ очолює академік Євген Федорович Шнюков. Після створення у 1992 році Відділення морської геології та осадового рудоутворення (ВМГОР) НАН України (Постанова Президії НАН України № 222 від 16.07.92 г. і № 145 от 20.05.93 г.) Геологічний музей змінює своє підпорядкування і переходить до складу ВМГОР разом з іншими новоутвореними відділами (осадового рудоутворення, проблем екологічної розробки рудних родовищ і геодинаміки).


Співробітники геологічного музею Р.Ф.Король, В.Ю.Зосімович, В.С.Уткін, Л.В.Кудінова. В.П.Франчук, Г.І.Молявко (1969 р.)

З 1987 по 2009 рр. Геологічним музеєм керує доктор геол.-мін. наук Русько Юрій Олексійович. При Музеї відкривається новий зал «Морська геологія» та зал «Естетика каменю», в створенні яких значну роль відіграв директор ВМГОР та Національного науково-природничого музею НАН України академік Шнюков Євген Федорович. Експозиція «Морські геологічні дослідження» представляє сучасні фактичні матеріали з геології, речовинного складу та корисних копалин дна Азовського та Чорного морів, а також Атлантичного та Індійського океанів. Представлені зразки були здобуті у численних морських експедиціях співробітниками ВМГОР та Інституту геологічних наук НАН України. Тут демонструються штуфи осадових, ефузивних та осадово-вулканогенних порід, надзвичайне утворення «метановий курильщик». У вітринах залу зберігаються колекції залізо-марганцевих конкрецій з дна Атлантичного та Індійського океанів. До Музею доправили також унікальну глибу мантійної речовини піднятої з глибини 5700 м в Індійському океані.


В.П.Франчук, канд. геол.-мін. наук, завідувач Геологічним музеєм у 1968-1984 рр.


Русько Ю.О., доктор геол.-мін. наук, завідувач Геологічним музеєм у 1987-2009 рр.


Шнюков Є.Ф., академік, директор ННПМ НАН України у 1978–2008 рр.

Перлиною Музею є зал «Естетика каменю», який зберігає вироби з напівдорогоцінного та виробного каміння. Всі ці вироби та прикраси були придбані коштом Музею протягом 1990-2007 рр.

Геологічний музей зберігає колекцію метеоритів, основна частина якої була передана у фонди у 1937 р. з Київського університету. На теперішній час з зареєстрованих 42 падінь і знахідок українських метеоритів, в колекції Музею зберігається 29 зразків, а також близько 60 метеоритів з інших країн світу,  а також зразки місячного ґрунту, що здобуті автоматичними станціями «Луна-12» та «Луна-16».

З 2008 до сьогодні ННПМ НАН України, до складу якого на правах відділу входить Геологічний музей, очолює член-кореспондент, професор, доктор біологічних наук Ємельянов Ігор Георгійович.

З листопада 2009 рр. до сьогодні Геологічний музей очолює доктор геологічних наук Деревська (дівоче прізвище Слєсаревська) Катерина Ігорівна.

Наразі у Геологічному музеї для відвідувачів відкрито:  зал загальних геологічних процесів, зал  історії геологічного розвитку України, зал  мінералогії та петрографії, зал морської геології. Є зал монографічних палеонтологічних колекцій для наукової роботи. Загальна площа музею становить 1740 м². У вітринах експонується понад 5 тис. зразків. Усього у фондах Геологічного музею - близько 3 тисячі колекцій (понад 60 тис. зразків).
Зали Музею прикрашають роботи відомих художників, серед них шедеври Іжакевича І.С., Глікмана Г.Н., Еккерта А.Л. Діорами і макети Музею створені Гончаренко С.І., Казанським Л.М., Островським М.І.