Національний науково-природничий музей Національної академії наук України

Класіфікація мінералів

Відповідно до кристалохімічної класифікації, згідно з хімічним складом та кристалічною структурою, мінерали поділяються на 4 типи: типи поділяються на класи, підкласи, групи у яких в певній послідовності розташовано мінеральні види – ця схема класифікації показана у першій вітрині залу.
У дев’яти вітринах систематичної колекції утримується єдиний принцип експонування: надається назва типу, класу, пояснювальний текст, таблиці класифікації, згідно з якими виставлені мінерали. Також подані моделі або фото кристалічних решіток найбільш характерних представників даного типу структури, на яких наглядно показано розташування атомів (іонів) в просторі. На основі таблиці Д.І.Менделєєва у кожній вітрині подано елементи, які входять до складу даного класу, а цифрами кількість мінералів певної структури, що вміщує хімічний елемент.
Тип прості сполуки. Вітрина 1
Прості сполуки – це самородні елементи, які являють собою гомоатомні мінерали. Цей тип утворює в природі біля 30 мінеральних видів. Серед них відома група благородних металів – платина, золото, срібло, осмій, іридій та ін. Вони рідко взаємодіють з іншими елементами. У самородному вигляді зустрічаються також деякі напівметали – миш’як, сурма, вісмут – а також неметали – графіт, сірка.
Алмази представлені зразками з Південної Африки: кристал у кімберліті, природний октаедр, а також декілька алмазів в огранці. З відкриттям алмазів пов’язано багато легенд, особливо з великими за розміром алмазами, такими як „Південна Зірка”, „Кох-і-Нур”, „Шах” та інш., а з деякими і погана слава.
У 1954 році в Якутії було відкрито першу корінну алмазоносну трубку „Зарница”, і з цього періоду почалося вивчення цього району та добуток алмазів. Алмази бувають ювелірні та технічні. Другі становлять 75-85% загального видобутку алмазів. Їх використовують при бурінні, при виготовленні абразивних, різальних інструментів. Тепер технічні алмази одержують і промисловим шляхом.
Благородні метали стали відомі людству ще здавна. Так у древньому Єгипті золото відкрили другим після міді і стали використовувати для прикрас. Найбільш значні родовища золота – у Південній Африці. Самий великий самородок було знайдено в Австралії у 1872 році. Йому дали назву „Плита Холтермана” , вага з породою складає 260 кг, чиста маса золота в ній  93,3 кг. Найдорожчий серед благородних металів – платина. Завдяки її хімічній стійкості, тугоплавкості (t° плавлення 1773,5°С) тощо, сплави з неї мають важливе значення у хімічній, електротехнічній та іншій промисловості. У вітринах експонується самородок платини вагою 41,5 г з Уралу.
Сульфіди та їх аналоги. Вітрина 2
До цього типу належить більш ніж 250 мінеральних видів, які представлено сірчаними, селенистими, телуристими, миш’яковистими та сурм’янистими сполуками металів. Тільки в класі сульфідів та селенідів у ролі видоутворюючих елементів зустрічаються галій, індій, талій, рутеній, родій.
Далі у шести вітринах виставлено кисневі сполуки.
Окисли, гідроокиси та оксигідрати. Вітрина 3
Цей клас утворює в природі більш ніж 250 мінеральних видів, серед яких найбільш поширені сполуки кремнію, заліза , алюмінію, марганцю, титану та хрому. Окисел кремнію кварц, широко розповсюджений у природі та має багато кольорових різновидів (гірський кришталь, аметист, моріон, цитрин тощо). Гірський кришталь древні греки називали „кристалос” – лід, що не змінюється. З нього виробляли печатки, кубки, чаші, які покривали різаними візерунками. З того часу і до наших днів, кварц знаходить широкого вжитку у техніці, ювелірній справі, завдяки своїм властивостям: твердості, хімічній інертності та тугоплавкості. Особливо цінуються п’єзоелектрики, які одержують із бездефектних монокристалів гірського кришталю, моріону. Також у природі зустрічається прихованокристалічний кварц – халцедон різноманітного кольору - це сердолік, хризопраз тощо. Різнобарвна смугаста відміна халцедону називається агатом. З нього античні та середньовічні майстри вирізали геми. Найкраща колекція гем зберігається у Ермітажі. Халцедон з великою кількістю різнобарвних домішок називається яшмою. Часткове уявлення про різноманітність яшм надає стільниця з самоцвітів Уралу, яка демонструється у залі.
Зачаровують своїми яскравими спалахами, благородні опали з Мексики. Близько 100 років тому корунди різного кольору було одержано промисловим шляхом і їх почали використовувати у деяких галузях промисловості. Наприклад, при виробництві годинників та лазерів. Деякі мінерали цього класу подано у вигляді огранок та кабошонів.
Силікати та їх  аналоги. Вітрини 4, 6, 8
На долю цього класу припадає 25% всіх відомих у природі мінералів. Вони складають 85% маси земної кори. Силікати входять до складу майже всіх гірських порід і багато з них являються корисними копалинами - польові шпати, каолін, слюди тощо, або з них добувають цінні метали - берилій, літій титан, цирконій, цезій та інші.
У трьох вітринах експонуються мінерали, що найбільш часто зустрічаються у природі: група польових шпатів, з їх благородними відмінами - місячним каменем, зеленим амазонітом; блакитний та синій лазурит; берил з його ювелірними відмінами – аквамарином та ізумрудом в породі - з Уралу та Перу; поліхромні, різнокольорові гранати чіткої природної огранки  у вигляді дванадцятигранників; топази з Бразилії, Саксонії, України. Група слюд – біотит, мусковіт (під назвою - московське скло - цю слюду вивозили з стародавньої Русі у Західну Європу), флогопіт, літієві слюди – всі вони добрі електроізолятори. Зелений нефрит поширений у Східних Саянах - являється найулюбленішим каменем Китаю. В давнину з нього там виготовляли навіть монети, а також різноманітні предмети побуту та культу.
            Борати, фосфати та ванадати. Вітрина 10
            До цього класу належить понад 380 мінеральних видів. Мінерали бору – пандерміт, борацит. Улексит – це головна сировина для отримання бору, що входить як складова частина у надтверді сплави. Монацит і ксенотим являються джерелами одержання рідкісних земель, а апатит є сировиною для суперфосфатів. Бірюза – коштовний камінь, відомий ще з стародавніх часів, дуже часто зустрічався у виробах Сходу, ще за 3400 років до н. е. Бірюза високої якості - кольору блакитного неба, зустрічається у дуже незначній кількості.
            Сульфати, карбонати та їх аналоги. Вітрина 12
            Ці мінерали утворюють у природі близько 300 мінеральних видів, серед яких є цінні руди вольфраму – шеєліт, вольфраміт. Багато сульфатів має велике практичне значення  у будівельній, хімічній промисловості тощо. Так, ангідрит та гіпс - використовуються для виготовлення цементу, для гіпсування ґрунтів, а щільні відміни – як скульптурний матеріал.
Серед карбонатів звертає на себе увагу різноманітність форм кальциту, що складає цілі товщі карбонатних порід (мармури), і його прозора відміна – ісландський шпат , який використовується в оптиці. Дуже ефектні натічні ниркоподібні агрегати малахіту з яскравим зеленим забарвленням, із всесвітньо відомих Уральських родовищ поблизу Нижнього Тагілу. Наприкінці XVIII - початку XIX століття на малахіт почалася мода, і спочатку з нього виробляли ювелірні прикраси – брошки, табакерки тощо, а потім і вази, столи, а також використовували як облицювальний матеріал, наприклад, малахітовий зал Ермітажу та колони Ісакіївського Собору у м. С.-Петербурзі.
            Галоїди. Вітрина 14 
            Це сполуки різних елементів з хлором, йодом, бромом, фтором. До цього типу належить близько 100 мінеральних видів і вони мають велике практичне значення.
Погляд зупиняється на друзах і окремих кристалах галіту – солі, яка використовується у харчовій промисловості. Сильвін являється сировиною для одержання калійних добрив, препаратів калію тощо. Звертають на себе увагу друзи флюориту з Англії, Німеччини, Казахстану. Він застосовується в оптиці, у металургії як флюс.
Далі у восьми вітринах (№32-41) експонуються мінерали за їх генезисом – сукупністю процесів у земній корі, внаслідок яких вони утворились. Кожному генетичному процесу відповідають характерні мінеральні асоціації: це мінерали магматичні, пегматитові, пневматолітові та гідротермальні, екзогенні і метаморфічні. Ці процеси мінералоутворення подано пояснювальними текстами і графічним матеріалом.
Звертають на себе увагу чудові друзи гірського кришталю з швейцарських Альп, великі чітко окристалізовані зразки топаза із пустот пегматитів України. З пегматитами пов’язані родовища самоцвітів, рідких елементів, слюд, великих кристалів кварцу для п’єзоелектрики, керамічної сировини тощо, тому пегматитові жили називають „природними мінералогічними музеями”.