Національний Науково-природничий Музей

Класіфікація мінералів

Відповідно до кристалохімічної класифікації, згідно з хімічним складом та кристалічною структурою, мінерали поділяються на 4 типи: типи поділяються на класи, підкласи, групи у яких в певній послідовності розташовано мінеральні види – ця схема класифікації показана у першій вітрині залу.
У дев’яти вітринах систематичної колекції утримується єдиний принцип експонування: надається назва типу, класу, пояснювальний текст, таблиці класифікації, згідно з якими виставлені мінерали. Також подані моделі або фото кристалічних решіток найбільш характерних представників даного типу структури, на яких наглядно показано розташування атомів (іонів) в просторі. На основі таблиці Д.І.Менделєєва у кожній вітрині подано елементи, які входять до складу даного класу, а цифрами кількість мінералів певної структури, що вміщує хімічний елемент.
Тип прості сполуки. Вітрина 1
Прості сполуки – це самородні елементи, які являють собою гомоатомні мінерали. Цей тип утворює в природі біля 30 мінеральних видів. Серед них відома група благородних металів – платина, золото, срібло, осмій, іридій та ін. Вони рідко взаємодіють з іншими елементами. У самородному вигляді зустрічаються також деякі напівметали – миш’як, сурма, вісмут – а також неметали – графіт, сірка.
Алмази представлені зразками з Південної Африки: кристал у кімберліті, природний октаедр, а також декілька алмазів в огранці. З відкриттям алмазів пов’язано багато легенд, особливо з великими за розміром алмазами, такими як „Південна Зірка”, „Кох-і-Нур”, „Шах” та інш., а з деякими і погана слава.
У 1954 році в Якутії було відкрито першу корінну алмазоносну трубку „Зарница”, і з цього періоду почалося вивчення цього району та добуток алмазів. Алмази бувають ювелірні та технічні. Другі становлять 75-85% загального видобутку алмазів. Їх використовують при бурінні, при виготовленні абразивних, різальних інструментів. Тепер технічні алмази одержують і промисловим шляхом.
Благородні метали стали відомі людству ще здавна. Так у древньому Єгипті золото відкрили другим після міді і стали використовувати для прикрас. Найбільш значні родовища золота – у Південній Африці. Самий великий самородок було знайдено в Австралії у 1872 році. Йому дали назву „Плита Холтермана” , вага з породою складає 260 кг, чиста маса золота в ній  93,3 кг. Найдорожчий серед благородних металів – платина. Завдяки її хімічній стійкості, тугоплавкості (t° плавлення 1773,5°С) тощо, сплави з неї мають важливе значення у хімічній, електротехнічній та іншій промисловості. У вітринах експонується самородок платини вагою 41,5 г з Уралу.
Сульфіди та їх аналоги. Вітрина 2
До цього типу належить більш ніж 250 мінеральних видів, які представлено сірчаними, селенистими, телуристими, миш’яковистими та сурм’янистими сполуками металів. Тільки в класі сульфідів та селенідів у ролі видоутворюючих елементів зустрічаються галій, індій, талій, рутеній, родій.
Далі у шести вітринах виставлено кисневі сполуки.
Окисли, гідроокиси та оксигідрати. Вітрина 3
Цей клас утворює в природі більш ніж 250 мінеральних видів, серед яких найбільш поширені сполуки кремнію, заліза , алюмінію, марганцю, титану та хрому. Окисел кремнію кварц, широко розповсюджений у природі та має багато кольорових різновидів (гірський кришталь, аметист, моріон, цитрин тощо). Гірський кришталь древні греки називали „кристалос” – лід, що не змінюється. З нього виробляли печатки, кубки, чаші, які покривали різаними візерунками. З того часу і до наших днів, кварц знаходить широкого вжитку у техніці, ювелірній справі, завдяки своїм властивостям: твердості, хімічній інертності та тугоплавкості. Особливо цінуються п’єзоелектрики, які одержують із бездефектних монокристалів гірського кришталю, моріону. Також у природі зустрічається прихованокристалічний кварц – халцедон різноманітного кольору - це сердолік, хризопраз тощо. Різнобарвна смугаста відміна халцедону називається агатом. З нього античні та середньовічні майстри вирізали геми. Найкраща колекція гем зберігається у Ермітажі. Халцедон з великою кількістю різнобарвних домішок називається яшмою. Часткове уявлення про різноманітність яшм надає стільниця з самоцвітів Уралу, яка демонструється у залі.
Зачаровують своїми яскравими спалахами, благородні опали з Мексики. Близько 100 років тому корунди різного кольору було одержано промисловим шляхом і їх почали використовувати у деяких галузях промисловості. Наприклад, при виробництві годинників та лазерів. Деякі мінерали цього класу подано у вигляді огранок та кабошонів.
Силікати та їх  аналоги. Вітрини 4, 6, 8
На долю цього класу припадає 25% всіх відомих у природі мінералів. Вони складають 85% маси земної кори. Силікати входять до складу майже всіх гірських порід і багато з них являються корисними копалинами - польові шпати, каолін, слюди тощо, або з них добувають цінні метали - берилій, літій титан, цирконій, цезій та інші.
У трьох вітринах експонуються мінерали, що найбільш часто зустрічаються у природі: група польових шпатів, з їх благородними відмінами - місячним каменем, зеленим амазонітом; блакитний та синій лазурит; берил з його ювелірними відмінами – аквамарином та ізумрудом в породі - з Уралу та Перу; поліхромні, різнокольорові гранати чіткої природної огранки  у вигляді дванадцятигранників; топази з Бразилії, Саксонії, України. Група слюд – біотит, мусковіт (під назвою - московське скло - цю слюду вивозили з стародавньої Русі у Західну Європу), флогопіт, літієві слюди – всі вони добрі електроізолятори. Зелений нефрит поширений у Східних Саянах - являється найулюбленішим каменем Китаю. В давнину з нього там виготовляли навіть монети, а також різноманітні предмети побуту та культу.
            Борати, фосфати та ванадати. Вітрина 10
            До цього класу належить понад 380 мінеральних видів. Мінерали бору – пандерміт, борацит. Улексит – це головна сировина для отримання бору, що входить як складова частина у надтверді сплави. Монацит і ксенотим являються джерелами одержання рідкісних земель, а апатит є сировиною для суперфосфатів. Бірюза – коштовний камінь, відомий ще з стародавніх часів, дуже часто зустрічався у виробах Сходу, ще за 3400 років до н. е. Бірюза високої якості - кольору блакитного неба, зустрічається у дуже незначній кількості.
            Сульфати, карбонати та їх аналоги. Вітрина 12
            Ці мінерали утворюють у природі близько 300 мінеральних видів, серед яких є цінні руди вольфраму – шеєліт, вольфраміт. Багато сульфатів має велике практичне значення  у будівельній, хімічній промисловості тощо. Так, ангідрит та гіпс - використовуються для виготовлення цементу, для гіпсування ґрунтів, а щільні відміни – як скульптурний матеріал.
Серед карбонатів звертає на себе увагу різноманітність форм кальциту, що складає цілі товщі карбонатних порід (мармури), і його прозора відміна – ісландський шпат , який використовується в оптиці. Дуже ефектні натічні ниркоподібні агрегати малахіту з яскравим зеленим забарвленням, із всесвітньо відомих Уральських родовищ поблизу Нижнього Тагілу. Наприкінці XVIII - початку XIX століття на малахіт почалася мода, і спочатку з нього виробляли ювелірні прикраси – брошки, табакерки тощо, а потім і вази, столи, а також використовували як облицювальний матеріал, наприклад, малахітовий зал Ермітажу та колони Ісакіївського Собору у м. С.-Петербурзі.
            Галоїди. Вітрина 14 
            Це сполуки різних елементів з хлором, йодом, бромом, фтором. До цього типу належить близько 100 мінеральних видів і вони мають велике практичне значення.
Погляд зупиняється на друзах і окремих кристалах галіту – солі, яка використовується у харчовій промисловості. Сильвін являється сировиною для одержання калійних добрив, препаратів калію тощо. Звертають на себе увагу друзи флюориту з Англії, Німеччини, Казахстану. Він застосовується в оптиці, у металургії як флюс.
Далі у восьми вітринах (№32-41) експонуються мінерали за їх генезисом – сукупністю процесів у земній корі, внаслідок яких вони утворились. Кожному генетичному процесу відповідають характерні мінеральні асоціації: це мінерали магматичні, пегматитові, пневматолітові та гідротермальні, екзогенні і метаморфічні. Ці процеси мінералоутворення подано пояснювальними текстами і графічним матеріалом.
Звертають на себе увагу чудові друзи гірського кришталю з швейцарських Альп, великі чітко окристалізовані зразки топаза із пустот пегматитів України. З пегматитами пов’язані родовища самоцвітів, рідких елементів, слюд, великих кристалів кварцу для п’єзоелектрики, керамічної сировини тощо, тому пегматитові жили називають „природними мінералогічними музеями”.

 



Сірка


Пірит


Моріон(друза)


Агат


Берил


Кальцит


Малахіт


Флюорит


Корунд


Чароїт