З любов'ю до Зоологічного музею.
Автор нарису Євген Писанець

Про те, що бачать усі, частина 1, безхребетні тварини.

Потрапивши до вестибулю відразу відчуваєш подих Надзвичайного: за спиною залишилася марнота великого міста з його нескінченним галасом та потоком машин, бензиновим гаром, бетоном будівель, неоновими вивісками, рекламними щитами... Це - там. А тут - затишно світиться великий акваріум з кольоровими рибами, що діловито снують поміж водоростей, а з однієї з колон, що обрамляють широкий вхід із карбованим по колу надписом "Геологічний музей", на людину, що увійшла, дивиться величезна голова мамонта. Повернувши праворуч та піднявшись на другий поверх безпосередньо біля сходів ще одна зустріч з Минулим: величезна, метрів з п'ятнадцять за діаметром хатина з кісток мамонта. Тут - Палеонтологічний музей. Вище, на третьому поверсі, широкий вхід ще до одного Музею, про який і піде мова. Це Зоологічний музей.

Авторові цих рядків вже важко, на жаль, згадати усю ту палітру відчуттів та вражень, які захоплюють кожного, хто вперше мандрує по його залах. Адже його перша зустріч відбулася майже двадцять п'ять років тому. Але, з іншого боку, обставини його життя складалися таким чином, що в нього зараз є можливість більш детально розповісти про цей дивовижний, барвистий та загадковий світ, ім'я якому Зоологічний музей. Про сьогоднішні будні Зоомузею та історію його утворення, про ту титанічну працю, яка була вкладена в нього десятками та сотнями людей, краще мабуть, розповісти після хоча б стислого знайомства з величезним різноманіттям його експозицій.

Перші декілька десятків вітрин, що розміщені по обидва боки широкого коридору, присвячені безхребетним. Звідси звичайно розпочинаються екскурсії, оскільки на початку експозиції розташовані вітрини, що знайомлять з тваринами, які отримали назву - Найпростіші. Їх тіло складається з однієї єдиної клітинки і побачити багатьох з них можливо лише за допомогою мікроскопу, тому на перших вітринах представлені їх збільшені в десятки разів фотокартки. Разом з тим, незважаючи на мікроскопічні розміри, їх значення в нормальному функціонуванні співтовариств живих організмів (які називають екосистемами), надзвичайно важливе. Сотнями та тисячами відносин найпростіші тварини пов'язані з своїми більш великими побратимами. Ну а їх чисельність просто дивує: на одному квадратному метрі землі їх може бути біля 1,5 більйонів (!) особин. Від них багато в чому залежить формування ґрунту та його родючість,природне очищення водойм... Мало хто знає, що знайома усім крейда, що лежить тут у вітрині - це, в основному, залишки колись живих простіших-фораминифер. Інша інформація про цих тварин слугує нагадуванням про їх далеко не безневинне значення для життя людини: багато видів найпростіших є причиною таких важких захворювань як малярія, дизентерія, лейшманіоз...

Найпростіші знаходились в основі еволюційних перетворень більш складних організмів, тіло яких складається вже не з однієї клітинки, а з багатьох. Їх називають Багатоклітинні і вони розміщенні в наступних вітринах. Першими на Землі з цієї групи тварин були, мабуть, Губки. Їх поява відмічена ще в докембрійському періоді, який тривав більш 300 млрд. років та закінчився десь біля 570 млн. років тому. Багато з губок мають скелет, який, частіше за все, складається з кремнієвих та вапняних утворень, ну а ті, які виставлені у вітрині, дивують своєю формою - серед них є шароподібні, деревоподібні, у вигляді пучків склоподібних голок. Тут же можна побачити губку у вигляді келиха, яка вченими так і була названа - келих Нептуна.

У родичів цих тварин, Кишковопорожнинних, тіло також складається з двох шарів, але, як каже сама їх назва, їм вже властиве травлення, яке відбувається у внутрішній порожнині (вона відкривається назовні отвором, яке ще важко назвати ротовим, тому що через нього їжа не лише потрапляє, але й її неперетравлені залишки виводяться назовні). Одні з цих тварин мають нерухомо-сидячий спосіб життя, інші - вільноплаваючий. З останніх відвідувачі можуть побачити знайомих їм медуз. Напевно, майже усім відомо, що своєрідна краса багатьох із них далеко не безпечна, тому що вони мають отруйні стрекальні клітинки. В цій групі є тварини, наприклад виставлена у вітрині фізалія чи португальський кораблик, який своїми довгими, майже до 9 метрів звисаючими до низу щупальцями, небезпечний навіть для людини. Хоча деякі дрібні риби пристосувалися до порятунку від своїх ворогів втечею саме серед цих щупальців і де вони, до речі, харчуються залишками здобичі фізалій.

Справжньою прикрасою цих вітрин є, мабуть, корали. Багато з них мають вапняний скелет та можуть лише дивувати нескінечним різноманіттям їх форм. Ну, а червоні та чорні корали, що блищать у вітринах, здавна цінувалися дуже високо, як найвишуканіші прикраси. Корали традиційно привертають увагу майже усіх гостей музею та про них можна розповідати ще багато цікавого (можна нагадати про коралові рифи, і про знайоме усім вапно)... але далі розташовані не менш цікаві експонати.

Тварини іншої вітрини, де виставлені різні види червів (їх поєднують у типи Плоскі, Первиннопорожнинні, Колючоголові та Кільчасті черви), також зупиняють біля себе багатьох, але не для того, щоб помилуватися їх привабливістю. Річ у тому, що багато з цих видів - паразити, вражені цими створіннями і нирки та серце, що знаходяться у скляних посудинах, примушують не одну людину замислитися про правила гігієни. Справедливості заради слід зауважити , що серед червів є й такі, які для людини винятково корисні. Тут також можна вказати на участь в збагаченні ґрунту дощових черв'яків, на червів-поліхет, які не лише слугують важливим об'єктом харчування для багатьох риб, але й деякі з яких використовуються жителями різних океанічних островів... у їжу.

Тварини наступного типу, який зветься Членистоногі, займають всі інші вітрини цієї частини музею. Така увага до них пов'язана не лише з їх величезною кількістю видів (біля 2 млн., більше ніж усіх інших тварин і рослин разом узятих), але й з їх дивними вміннями пристосовуватися майже до любих умов існування на нашій планеті. Знайомство з ними розпочинається з Ракоподібних. І хоча гостей музею навряд здивуєш річковим раком, але ось камчатський краб з півметровим розмахом своїх ніг чи майже не метрової довжини омар привертають увагу багатьох.

Інші експонати навіть якщо зовні не виглядають настільки ефектно, але також вражають своїми особливостями. Так, розташовані у цій же вітрині щитні цікаві тим , що яйця, які вони відкладають, здатні не лише виносити промерзання, але й витримувати нагрівання майже до 80 градусів. А їх життєздатність зберігається після висушування на протязі 7-9(!) років. Не дивно, що серед щитнів є й такі види, які жили ще майже 200 млн. років тому назад. Тут також можна побачити рака-самітника, який цікавий тим, що в нього, на відміну від багатьох його родичів, тіло частково не захищене твердими покровами і він вирішив цю проблему, використовуючи у якості захисту порожню мушлю молюска.

В останній вітрині цього ряду є тварини, чиї багаточисельні родичі жили біля 350 млн. (!) років тому назад, але до нашого часу збереглось лише п'ять видів. Це мечохвости. Вони не лише дивують своїм вигадливим виглядом, але й властивостями своєї крові (гемолімфи). Її винятковість полягає в тому, що вона звертається в присутності бактерій. Препарати, виготовлені з гемолімфи мечохвостів, використовуються як дуже чуттєва речовина для вияву бактеріальних токсинів, які неможливо знищити при стерилізації медичних інструментів чи розчинів для ін'єкцій.

Трохи далі можна побачити і споріднених мечохвостам Павукоподібних. Павуків більш 35 тисяч видів і зрозуміло, що тут виставлені лише окремі екземпляри (наприклад величезні павуки-птахоїди). І хоча у багатьох слово "павук" асоціюється з павутиною, але цим тваринам властиві й інші, не менш цікаві властивості. Наприклад - зовнішнє травлення. Це означає, що павук, коли кусає пійману в павутину здобич, то він при цьому не лише її паралізує, але й вводить травні ферменти. Їх робота призводить до травлення тіла жертви, а павуку потім залишається лише висмоктати напіврідкий вміст.

На протилежному боці коридору розміщені багаточисельні вітрини з Комахами. Важко описати за допомогою слів все різноманіття метеликів, жуків, бабок, що блищать тут, стенди з прикладами їх індивідуальної та географічної мінливості, зразками гнізд і личинок... З ними, напевно, за палітрою фарб і форм можуть суперничати, хіба що, група Молюсків, серед яких є мікроскопічні представники та гіганти, як , наприклад, тридакна, що досягає півтораметрового розміру та ваги у 200 кг! Ну, а в сусідній вітрині можна побачити представників ще однієї незвичайної групи тварин - Голкошкірі. Перше, на що звичайно звертається увага при знайомстві з цими тваринами, так це їх форма - вони можуть мати вигляд зірок, квітів, голчастих шарів...

погляньте на фото представників голошкірих

© www.ucmp.berkeley.edu

Перш ніж знайомитися з хордовими тваринами, варто звернути увагу ще на одну вітрину з непримітною білою і тонкою червоподібною істотою. Це представник виняткового типу тварин - Погонофор. Їх описали порівняно нещодавно, трохи більше п'ятдесяти років тому. Одна з найбільш цікавих їх характеристик полягає в тому, що в них відсутня травна система та харчуються вони, головним чином, за рахунок органічних речовин, які синтезують сірчані бактерії, що живуть у порожнині їх тіла. Погонофори - глибоководні морські тварини, що проживають на глибині від 3 до 10 км.