Стартова сторінка | наступна сторінка - Про те, що бачать усі, та знає небагато хто... (продовження оглядової екскурсії). | ||
| З любов'ю до Зоологічного музею. Автор нарису Євген Писанець | |||
Про те, що бачать усі... (оглядова екскурсія). |
|||
| У самому центрі Києва, між Хрещатиком та Оперним театром, розмістилася красива біло-блакитна будівля. Один її кут виходить на вулицю Терещенківську, а інший - примикає до Володимірської. Ліворуч гранітних сходів, що ведуть до масивних дверей, надпис: "Національний науково-природничий музей". Потрапивши до вестибулю відразу відчуваєш подих Надзвичайного: за спиною залишилася марнота великого міста з його нескінченним галасом та потоком машин, бензиновим гаром, бетоном будівель, неоновими вивісками, рекламними щитами... Це - там. А тут - затишно світиться великий акваріум з кольоровими рибами, що діловито снують поміж водоростей, а з однієї з колон, що обрамляють широкий вхід із карбованим по колу надписом "Геологічний музей", на людину, що увійшла, дивиться величезна голова мамонта. Повернувши праворуч та піднявшись на другий поверх безпосередньо біля сходів ще одна зустріч з Минулим: величезна, метрів з п'ятнадцять за діаметром хатина з кісток мамонта. Тут - Палеонтологічний музей. Вище, на третьому поверсі, широкий вхід ще до одного Музею, про який і піде мова. Це Зоологічний музей. Авторові цих рядків вже важко, на жаль, згадати усю ту палітру відчуттів та вражень, які захоплюють кожного, хто вперше мандрує по його залах. Адже його перша зустріч відбулася майже двадцять п'ять років тому. Але, з іншого боку, обставини його життя складалися таким чином, що в нього зараз є можливість більш детально розповісти про цей дивовижний, барвистий та загадковий світ, ім'я якому Зоологічний музей. Про сьогоднішні будні Зоомузею та історію його утворення, про ту титанічну працю, яка була вкладена в нього десятками та сотнями людей, краще мабуть, розповісти після хоча б стислого знайомства з величезним різноманіттям його експозицій. |
Вхід до Наукво-природничого музею з вулиці Б. Хмельницького | ||
| Перші декілька десятків вітрин, що розміщені по обидва боки широкого коридору, присвячені безхребетним. Звідси звичайно розпочинаються екскурсії, оскільки на початку експозиції розташовані вітрини, що знайомлять з тваринами, які отримали назву - Найпростіші. Їх тіло складається з однієї єдиної клітинки і побачити багатьох з них можливо лише за допомогою мікроскопу, тому на перших вітринах представлені їх збільшені в десятки разів фотокартки. Разом з тим, незважаючи на мікроскопічні розміри, їх значення в нормальному функціонуванні співтовариств живих організмів (які називають екосистемами), надзвичайно важливе. Сотнями та тисячами відносин найпростіші тварини пов'язані з своїми більш великими побратимами. Ну а їх чисельність просто дивує: на одному квадратному метрі землі їх може бути біля 1,5 більйонів (!) особин. Від них багато в чому залежить формування ґрунту та його родючість,природне очищення водойм... Мало хто знає, що знайома усім крейда, що лежить тут у вітрині - це, в основному, залишки колись живих простіших-фораминифер. Інша інформація про цих тварин слугує нагадуванням про їх далеко не безневинне значення для життя людини: багато видів найпростіших є причиною таких важких захворювань як малярія, дизентерія, лейшманіоз... | |||
Багато з губок мають скелет з кремнієвих та вапняних утворень, часом дивної форми. | Найпростіші знаходились в основі еволюційних перетворень більш складних організмів, тіло яких складається вже не з однієї клітинки, а з багатьох. Їх називають Багатоклітинні і вони розміщенні в наступних вітринах. Першими на Землі з цієї групи тварин були, мабуть, Губки. Їх поява відмічена ще в докембрійському періоді, який тривав більш 300 млрд. років та закінчився десь біля 570 млн. років тому. Багато з губок мають скелет, який, частіше за все, складається з кремнієвих та вапняних утворень, ну а ті, які виставлені у вітрині, дивують своєю формою - серед них є шароподібні, деревоподібні, у вигляді пучків склоподібних голок. Тут же можна побачити губку у вигляді келиха, яка вченими так і була названа - келих Нептуна.
|
||
| У родичів цих тварин, Кишковопорожнинних, тіло також складається з двох шарів, але, як каже сама їх назва, їм вже властиве травлення, яке відбувається у внутрішній порожнині (вона відкривається назовні отвором, яке ще важко назвати ротовим, тому що через нього їжа не лише потрапляє, але й її неперетравлені залишки виводяться назовні). Одні з цих тварин мають нерухомо-сидячий спосіб життя, інші - вільноплаваючий. З останніх відвідувачі можуть побачити знайомих їм медуз. Напевно, майже усім відомо, що своєрідна краса багатьох із них далеко не безпечна, тому що вони мають отруйні стрекальні клітинки. В цій групі є тварини, наприклад виставлена у вітрині фізалія чи португальський кораблик, який своїми довгими, майже до 9 метрів звисаючими до низу щупальцями, небезпечний навіть для людини. Хоча деякі дрібні риби пристосувалися до порятунку від своїх ворогів втечею саме серед цих щупальців і де вони, до речі, харчуються залишками здобичі фізалій. | |||
Справжньою прикрасою вітрин зоомузею є корали | Справжньою прикрасою цих вітрин є, мабуть, корали. Багато з них мають вапняний скелет та можуть лише дивувати нескінечним різноманіттям їх форм. Ну, а червоні та чорні корали, що блищать у вітринах, здавна цінувалися дуже високо, як найвишуканіші прикраси. Корали традиційно привертають увагу майже усіх гостей музею та про них можна розповідати ще багато цікавого (можна нагадати про коралові рифи, і про знайоме усім вапно)... але далі розташовані не менш цікаві експонати.
|
||
| Тварини іншої вітрини, де виставлені різні види червів (їх поєднують у типи Плоскі, Первиннопорожнинні, Колючоголові та Кільчасті черви), також зупиняють біля себе багатьох, але не для того, щоб помилуватися їх привабливістю. Річ у тому, що багато з цих видів - паразити, вражені цими створіннями і нирки та серце, що знаходяться у скляних посудинах, примушують не одну людину замислитися про правила гігієни. Справедливості заради слід зауважити , що серед червів є й такі, які для людини винятково корисні. Тут також можна вказати на участь в збагаченні ґрунту дощових черв'яків, на червів-поліхет, які не лише слугують важливим об'єктом харчування для багатьох риб, але й деякі з яких використовуються жителями різних океанічних островів... у їжу.
|
Аскарида, паразитичний черв |
||
Один з найвідоміших представників ракоподібних - краб | Тварини наступного типу, який зветься Членистоногі, займають всі інші вітрини цієї частини музею. Така увага до них пов'язана не лише з їх величезною кількістю видів (біля 2 млн., більше ніж усіх інших тварин і рослин разом узятих), але й з їх дивними вміннями пристосовуватися майже до любих умов існування на нашій планеті. Знайомство з ними розпочинається з Ракоподібних. І хоча гостей музею навряд здивуєш річковим раком, але ось камчатський краб з півметровим розмахом своїх ніг чи майже не метрової довжини омар привертають увагу багатьох.
|
||
| Інші експонати навіть якщо зовні не виглядають настільки ефектно, але також вражають своїми особливостями. Так, розташовані у цій же вітрині щитні цікаві тим , що яйця, які вони відкладають, здатні не лише виносити промерзання, але й витримувати нагрівання майже до 80 градусів. А їх життєздатність зберігається після висушування на протязі 7-9(!) років. Не дивно, що серед щитнів є й такі види, які жили ще майже 200 млн. років тому назад. Тут також можна побачити рака-самітника, який цікавий тим, що в нього, на відміну від багатьох його родичів, тіло частково не захищене твердими покровами і він вирішив цю проблему, використовуючи у якості захисту порожню мушлю молюска. | |||
| В  останній вітрині цього ряду є тварини, чиї багаточисельні родичі жили біля 350 млн. (!) років тому назад, але до нашого часу збереглось лише п'ять видів. Це мечохвости. Вони не лише дивують своїм вигадливим виглядом, але й властивостями своєї крові (гемолімфи). Її винятковість полягає в тому, що вона звертається в присутності бактерій. Препарати, виготовлені з гемолімфи мечохвостів, використовуються як дуже чуттєва речовина для вияву бактеріальних токсинів, які неможливо знищити при стерилізації медичних інструментів чи розчинів для ін'єкцій. | Мечохвіст |
||
Павук-птахоїд | Трохи далі можна побачити і споріднених мечохвостам Павукоподібних. Павуків більш 35 тисяч видів і зрозуміло, що тут виставлені лише окремі екземпляри (наприклад величезні павуки-птахоїди). І хоча у багатьох слово "павук" асоціюється з павутиною, але цим тваринам властиві й інші, не менш цікаві властивості. Наприклад - зовнішнє травлення. Це означає, що павук, коли кусає пійману в павутину здобич, то він при цьому не лише її паралізує, але й вводить травні ферменти. Їх робота призводить до травлення тіла жертви, а павуку потім залишається лише висмоктати напіврідкий вміст.
|
||
| На протилежному боці коридору розміщені багаточисельні вітрини з Комахами. Важко описати за допомогою слів все різноманіття метеликів, жуків, бабок, що блищать тут, стенди з прикладами їх індивідуальної та географічної мінливості, зразками гнізд і личинок... З ними, напевно, за палітрою фарб і форм можуть суперничати, хіба що, група Молюсків, серед яких є мікроскопічні представники та гіганти, як , наприклад, тридакна, що досягає півтораметрового розміру та ваги у 200 кг! Ну, а в сусідній вітрині можна побачити представників ще однієї незвичайної групи тварин - Голкошкірі. Перше, на що звичайно звертається увага при знайомстві з цими тваринами, так це їх форма - вони можуть мати вигляд зірок, квітів, голчастих шарів...
|
Тропічний метелик |
||
Погонофора | © www.ucmp.berkeley.edu |
Перш ніж знайомитися з хордовими тваринами, варто звернути увагу ще на одну вітрину з непримітною білою і тонкою червоподібною істотою. Це представник виняткового типу тварин - Погонофор. Їх описали порівняно нещодавно, трохи більше п'ятдесяти років тому. Одна з найбільш цікавих їх характеристик полягає в тому, що в них відсутня травна система та харчуються вони, головним чином, за рахунок органічних речовин, які синтезують сірчані бактерії, що живуть у порожнині їх тіла. Погонофори - глибоководні морські тварини, що проживають на глибині від 3 до 10 км. | |
| Експозиція хордових тварин займає усю іншу частину коридору і дві зали. В коридорі експозиції хордових увагу відвідувачів в першу чергу привертають, за винятком "звичайних" експонатів й ті, що розміщені на протилежному боці, уздовж вікон. Це - чучело величезної риби-місяця ( чемпіон із плодючості, відкладає більше 300 млн. ікринок), дивовижних риби-пилки та риби-молота, величезних білуги й осетра... Не менш цікаві й експонати вітрин. Тут і летючі риби-довгопери, які, рятуючись від хижаків, можуть " вистрибувати" з води та й планувати над нею на відстань 200-400 (!) метрів, морський півень, здатний видавати звуки, риби-двозуби, схожі своїми голками на величезних їжаків чи дикобразів, риби-причепи, і величезноплаский чорноморський калкан.
|
Риба-місяць |
||
Рогата жаба | Далі, за вітринами з рибами, експонується не менш цікава група - Земноводні чи Амфібії. Ці тварини в значній мірі все ще пов'язані з водним середовищем та для більшості з них властива стадія водної личинки ( у безхвостих - це пуголовок). У багатьох це асоціюється з дрібним розміром личинок ( пуголовків) та великим, - дорослих. Дійсно, звичайно так і буває, але тут можна побачити американську амбістому, довжиною майже 20 см та таких самих розмірів її личинку, яка зветься аксолотль. Більш того, ці личинки-аксолотлі здатні як і дорослі... розмножуватися. | ||
| Існування дорослих амфібій частіше за все пов'язано з наземним середовищем, хоча серед них є й такі, які усе своє життя, як і пуголовки, проводять у воді ( наприклад, шпорцові жаби). Є й такі, що пристосувалися не лише до життя на кущах чи деревах, але й здатні... до плануючого з гілки на гілку " польоту" на відстань більше десятків метрів (ракофоруси). Зазвичай привертає увагу до себе схожий на великого черв'яка цейлонський рибозмій та крупна вугороподібного виду амфіума з зародковими кінцівками, майже півтораметрова гігантська саламандра та мікроскопічного розміру найдрібніша жаба в світі кубинський свистун ( для зручності його розглядання у вітрині навіть змонтовано спеціальне збільшуюче скло). Тут же можна побачити европейського протея, жителя печерних водойм, у якого очі рудиментарні та скриті під шкірою, сирена з пір'ястими зовнішніми зябрами і лише двома передніми кінцівками (задні не розвинені).
|
|||
| Усі інші вітрини цієї частини музею присвячені Плазунам чи Рептиліям. Усього у світі їх нараховується біля 7700 видів і вони зараз представляють групу, яка була більш чисельною у мезозойську еру, що почалася біля 320 млн. років тому та продовжувалася майже 165 млн. років. Більша частина рептилій вимерла, але ті, що дожили до нашого часу, дивують своєю незвичайністю. Так, в першу чергу, звичайно ж, до себе привертають увагу черепахи. І хоча на Україні живе лише один вид черепах (болотяна черепаха), тут можна побачити й інших представників цих тварин з багатьох кутків світу. У музеї експонується зелена, чи супова черепаха. І хоча вона досягає "лише" до 1.4 метру та ваги до 400 кг, але й ці цифри вражають. Приблизно такого ж розміру та з такою же вагою гігантські слонові черепахи. Інші дивують своїми примхливими формами, як наприклад, матамата. Є види, у яких шия своєю довжиною майже перевищують довжину тіла (зміїношийна черепаха). В декількох вітринах виставлені крокодили: крокодил нільський, гостропикий, кубинський, алігатор, міссисіпський та китайський.
|
Ящірка-жовтопуз |
||
| Один з самих цінних експонатів - гаттерія ( подарунок Веллінгтонського музею). Ці тварини відомі з кінця юрського періоду (розпочався біля 190 млн років потому, тривав приблизно 60 млн років) і зараз вони існують лише на декількох островах у Новій Зеландії. Цей вид цікавий тим, що у його представників... три ока. Два як і усіх інших хордових по боках голови, а третє на тім'ї. І хоча воно недорозвинуте, але все ж таки має кришталик та сітківку і відрізняє темінь від світла. Інші їх відмінності не менш виразні. Наприклад те, що статевозрілими вони стають лише біля двадцяти років, а розвиток у відкладених яйцях зародків триває довше року. Тут також можна побачити хамелеонів, ігуан, варанів, єдину в світі отруйну ящірку мексиканського ядозуба. Далі вітрини знайомлять з тими плазунами , які привертають увагу без виключення усіх. Це - змії. Про них можна розповідати, мабуть, годинами. Тут можна побачити і тонку змію, що нагадує своїм зовнішнім виглядом великого дощового черв'яка (вона так і зветься - слепозмійка черв'якоподібна), і саму велику у світі отруйну змію - королівську кобру (близько 5.5 метрів). Інші змії вражають своїм яскравим малюнком (молочна змія луизианська, мексиканська королівська змія), незвичайними формами (гадюка дворога). | |||
клікніть на камері, відвідайте сторінку з фотогалереєю діарам зали птахів (4 фото) |
Пташиний базар на морських скелях |
Зал Птахів - найбільший. Перше, що відрізняє його від попередньої частини музею, це те, що тут є цілий ряд чудово виконаних діорам, у яких представлені природні зони більшої частини Євразії, від її узбережжя на півночі і до азіатських пустель на півдні. | |
Ківі - нелітаючий птах |
Тут же численні вітрини з птахами, що надовго затримують біля себе відвідувачів своїм переливчастим оперінням і незвичайністю форм. А починається експозиція цих тварин демонстрацією того, з чим зіштовхується вкрай рідко навіть фахівець-зоолог. Це - незвичайні випадки відхилень у забарвленні птахів. Навряд чи десь ще можна побачити ластівку білосніжного кольору, майже цілком білих горобця, пліску або ворону. Тільки тут, мабуть, можна одночасно порівняти таких родичів по одному класу , як крихітних (вага деяких ледве більш півтора грама), колібрі, у забарвленні яких природа спромоглася вмістити всі кольори веселки і скромно забарвлених африканських страусів, ледве не триметрового росту і масою до 90 кілограм! Більш того, якщо перші прекрасні літуни, що можуть переміщуватися у повітрі не тільки як усі птахи вперед, але і зависати на одному місці або навіть рухатися назад, то спосіб пересування других - тільки по землі. Тут же варто звернути увагу на ще одного представника нелітаючих. Це - ківі, батьківщина якого Нова Зеландія. У ківі, на відмінність майже від всіх інших птахів, настільки добре розвинутий нюх, що вони його використовують, коли вони розшукують у ґрунті хробаків або комах. Незвичайність цього виду ще й у тім , що ніздрі ківі розташовані не біля основи дзьоба, як у більшості птахів, а на його кінці. Вони ж - чемпіони з ваги яєць, що відкладають, їх маса яких більше 400 грамів, що складає ледве не чверть самого птаха. | Біла ворона |
|
Орел |
З інших нелітаючих тут можна побачити саму повну колекцію всіх пінгвінів світу . І якщо вони значну частину свого часу проводять на суші, сходячи з неї тільки для лову на їжу риби, то птахи наступної вітрини залишають землю незабаром після свого вилуплення і повертаються на неї тільки досягши статевої зрілості, тобто років через 5 - 7. Це - трубконосі: альбатроси, буревісники й інші (у них ніздрі дійсно відкриваються у виді трубочок на дзьобі). Одні з них невеликих розмірів, а в інших розмах крил майже до 3 - 3.5 метрів. У цьому їм майже не уступають деякі з представників веслоногих, що знайомі багатьом. Це - пелікани рожевий, кучерявий, білий. Тут же їхні родичі баклани, олуші, фаетони, змієшийки, фрегати. Останні дивують своїм величезним, позбавленим пір`я яскраво-червоним зобом і короткими, усього кілька сантиметрів довжиною, лапками (і це майже при двометровому розмаху крил!).Далі йде низка птахів, яких поєднують у ряд голенасті і з яких найбільш відомі чаплі і лелеки. Серед них є і такі, котрі, хоча й живуть на Україні, навряд чи добре усім знайомі. Наприклад, дивно витончена, темно-чорна з металевим блиском і довгозігнутим до низу дзьобом каравайка, білосніжна колпиця, чий дзьоб нісенітно-пласко розширений на самому кінці... Більшість з них у своєму харчуванні в тім або іншому ступені зв'язані з водоймами, але серед них є і такі, котрі пристосувалися харчуватися падлом або покидьками (марабу ).
|
||
| Пластинчатоклюві (качки, гусаки...) також, мабуть, добре відомі, але багато хто все-таки затримуються біля них, з подивом розглядаючи мандаринку і каролінку, що нагадують яскравістю свого пера якихось тропічних папуг. Традиційно привертають увагу денні хижі птахи: грифи , сипи, орли, соколи. Тут ще один з їх дивних представників (у харчуванні яких часто зустрічаються змії!) - птах-секретар і змееяд. Помилувавшись величезною, на всю ширину залу діорамою українського степу, можна знову продовжити знайомство з птахами у вітринах на протилежній стороні залу. У перших з них виставлені численні види фазанів, павичів, журавлів, трохи далі - величезна дрохфа... Варто затриматися і подивитися на ще однього представника пернатих (якану) з величенними пальцями, що дозволяють їй легко бігати по воді, що вкрита листами водних рослин. Майже завжди багатьох приваблює вітрина з папугами, а далі - великий, розміром з курку, вінценосний голуб і японський зелений голуб. Навряд чи хто пройде мимо, не розглянувши уважно птахів з величезними дзьобами. Це - птахи-носороги і тукани. Ну, а кілька райських птахів можуть служити зразками, у яку дивну форму можуть перетворитися їхні пера за довгий час еволюції. | |||
| Останній зал присвячений ссавцям . Знайомство з ними починається декількома найрідкіснішими експонатами. Першим з них варто назвати, мабуть, качкодзьоба. У цих звірів, як і у більшості інших, шкіра вкрита волосяним покривом, але разом з цим в них є дзьоб, дійсно схожий на качиний. Крім нього, з птахами, як, втім, і з плазунами, їх зближує й наявність клоаки (загальний вивідний отвір для сечестатевої і травної системи). Тут ще один дивний представник цієї групи тварин, яку через наявність клоаки також відносять до групи однопрохідних, - єхидна. На відміну від качкодзьоба, хутро якого густе і м'яке, у єхидни добре розвиті голки. А ось що їх зближує з качкодзьобом, так це те, що вони також розмножуються шляхом відкладання яєць. Правда, якщо самка качкодзьоба робить це в норі, то єхидна виношує яйце у спеціально розташованій на череві сумці. У цьому вона схожа на відомих усім кенгуру, три види яких також можна побачити у цій вітрині. Кенгуру - мешканці далекого австралійського континенту, який відомий тим, що багато видів його ссавців мають сумку, в якій виношують дитинчат. Разом з тим, варто сказати, що у цій же вітрині можна побачити сумчастих і з іншої частини світу - Америки. Це американські опосуми. Їх можна порівняти з розташованими поруч австралійськими родичами, яких назвали посумами. Тут же можна подивитися ще на декількох дивних створінь: аргентинського броненосця та схожого на нього гігантського ящера з Південної Африки. Наступна вітрина присвячена також одній з примітивних груп ссавців, комахоїдним. Це - їжаки, кроти, землерийки... Слід звернути увагу на найменшого представника цього класу, карликову білозубку, довжина тіла якої становить всього біля 5 см. Далі експонуються ті з ссавців, які, як і птахи, здатні літати (кажани). Хоча варто відзначити, що в розташованій поруч з ними вітрині, в якій демонструються різні види білячих, є декілька видів, які також здатні це робити. Правда політ їх тільки плануючий і роль "крил" виконує складка шкіри між передніми і задніми лапами з боків тіла (гігантська летяга з Індокитаю, звичайна летяга).
|
Качкодзьоб |
||
Кулан - дикий осел |
Якщо перейти в іншу частину залу, багато хто відразу підходить до вітрин, де виставлені різні хижі тварини: бурий і білий ведмеді, сніжний барс-ірбіс, гепард, кіт лісовий й оксамитовий, амурський тигр, рись. Варто затриматись біля останньої вітрини цього ряду, де експонується ламантин. Особливість цієї тварини полягає в тому, що якщо майже у всіх ссавців у шийному відділі сім хребців (навіть у миші і жирафа), то у ламантина їх шість. Більш того, у цієї водної тварини, задні кінцівки якої перетворені в один непарний плавець, а передні - в парні ласти, на останніх можна знайти ... три рудименти пальців з нігтевидними копитцями. Такі ж, тільки вже добре розвинуті, є в розміщеного поруч капского трубкозуба, і він, при усій своїй несхожості зі слонами вважається їхнім родичем. На протилежній стороні першим демонструється білочеревий тюлень або тюлень-чернець. Цих тварин, котрі колись жили у Чорному та Середземному морях, вже, мабуть, можна побачити тільки тут, в музеї. Представнику, що стоїть поруч, пощастило більше. Це - кінь Пржевальського, які подекуди ще зберіглися в Центральній Азії, і також живуть ще й в багатьох зоопарках світу. Їх родичі - осли (кулани) на Україні живуть заповіднику Асканія-Нова й в Азовсько-Сиваському національному парку. Якщо ці два види відносяться до непарнокопитих, то в наступних декількох вітринах можна побачити парнокопитних: безоарового і винторогого козлів, сніжного барана, жирафа... Закінчується експозиція цього залу декількома вітринами з мавпами. | ||
Стартова сторінка | наступна сторінка - Про те, що бачать усі, та знає небагато хто... (продовження оглядової екскурсії). | ||