Стартова сторінка 
попередня сторінка -   Про те, що бачать усі... (оглядова екскурсія)
З любов'ю до Зоологічного музею.
Автор нарису Євген Писанець

Про те, що бачать усі, та знає небагато хто...(продовження оглядової екскурсії).
   Звичайно ті, хто вперше приходить до музею, отримують величезне враження, знайомлячись з його експозицією, і мало хто знає, що не меншу, якщо не більшу цінність представляють його колекції. Важко перелічити усі ті напрямки біології, розвиток яких потребує вивчення різноманіття тварин. Сучасна наука показала особливу важливість такої різноманітності, тому що тепер стала зрозумілою його провідна роль у стійкості співтовариств живих організмів (їх називають екосистемами), що є суттєвим фактором і в підтримці стабільності існування людського суспільства в цілому. Вважається, що таксономія (фундаментальний напрямок у науці про класифікацію усього живого) є основою знань про різноманітність. Усе це стає можливим, якщо є фондові колекції, які дозволяють порівняти тварин різних видів, родин, рядів, класів, з'ясувати, у яких місцях вони живуть чи раніше жили, вивчити особливості їх зовнішніх ознак в різні роки, сезони, періоди життя...
   Сучасні колекції Зоологічного музею зараз більш, ніж вагомі, орієнтована кількість екземплярів становить понад 1 млн. 200 тис. Вони використовуються для наукових робіт найрізноманітнішого роду - це дослідження в області еволюції, систематики, зоогеографії, походження та становлення фаун окремих регіонів, і як вже відзначалося, для вивчення різноманіття... Можна сміливо стверджувати, що фондові збори музею є унікальними не тільки в Україні (нагадаємо, що музей має статус "Національного"), але й входять до переліку кращих в світі.
           
   Зрозуміло, що зібрати ці сотні тисяч екземплярів було б неможливо навіть за десятиріччя. Дійсно, у фондових колекціях є чимало екземплярів тварин, які зберігаються тут більш 100(!) років. Важко передати ті почуття, які відчуваєш, коли розглядаєш метелика, зловленого на острові Ява проф. Караваєвим В. А., на етикетці якого є надпис, зроблений більш сотні років тому його рукою. Остання особливо важлива, тому що для того щоб будь-який екземпляр колекції представляв наукову цінність, він, в першу чергу, повинен мати відповідну етикетку з вказівкою назви тварини, включаючи його латинське найменування та, що особливо важливо, дані про місце і час його здобуття. Більш того, у зоологічних колекціях є своя специфіка, яка полягає в особливих умовах збору вихідного матеріалу, способах його обробки і збереження. Так, стосовно особливостей здобуття матеріалів для подібних колекцій, варто відзначити, що воно завжди супроводжувалося безліччю проблем і труднощів, особливо пов'язаних з відловом ( часто тут зоологу потрібно бути і мисливцем, і рибалкою, і умілим ловцем тварин).
           
          
   Такі тварини (це в першу чергу стосується птахів і ссавців) повинні бути відповідним чином препаровані і з них вилучена, висушена та виготовлена шкурка або тушка з черепом. Риб, земноводних, плазунів, багатьох безхребетних фіксують у розчині спирту або формаліну. Комах після відлову та замору ефіром або хлороформом, для транспортування в музей розміщають на ватних матрасиках або в спеціальних коробках ... Навряд чи можна в одній статті перелічити всі особливості і тонкості експедиційного збору колекцій. Але це - тільки початок. Після прибуття до музею цей матеріал знову обробляють: його забезпечують постійною етикеткою (за умови збереження первинної!), уточнюється правильність визначення, тварин заносять у журнал реєстрації та ін. І, мабуть, саме головне - такі екземпляри тепер повинні бути збережені! А це далеко не так просто, як здавалося б. Колекції, і це в першу чергу стосується птахів, ссавців, багатьох комах, піддаються "атакам" музейних шкідників (та ж міль, жуки-шкіроїди), тому необхідні періодичні протравлювання отрутохімікатами і відповідні приміщення для їх збереження. Банки і фляги з рибами, земноводними і плазунами необхідно постійно контролювати і доливати фіксуючу рідину....  Зрозуміло, що все це істотно відрізняє діяльність музейного зоолога від роботи своїх колег у "звичайних" академічних установах.
   Коли мова йде про унікальність зоологічних колекцій, не можна не підкреслити, що звичайно, у випадку втрати або псування будь-якого з екземплярів теоретично можливо добути іншого представника цього виду. Але, саме головне, що це буде вже ІНШИЙ екземпляр, добутий іншим ЧАСОМ, в ІНШОМУ, швидше за все, місці , при ІНШИХ обставинах і таке інше. І все ж таки втрата такого колекційного матеріалу, хоча і з багатьма зауваженнями, може бути поповнена. Але є частина колекцій, втрата єкземплярів якої просто безповоротна. У даному випадку мова йде про ТИПОВІ матеріали.
   Найчастіше нам навіть важко уявити масштаби різноманітності тварин, що нас оточують. Одних тільки комах, наприклад, зараз відомо близько 1 мільйона видів, а число ще не описаних наукою цих тварин не менш 1.5 - 2 мільйонів! Таким чином, у наявності проблема, яка пов'язана з необхідністю орієнтуватися в цій різноманітності. Зрозуміло, що початком у цьому є надання кожному з існуючих (або таких, що існували колись) видів тварин назви. Найпершою і найважливішою умовою в цьому буде те, щоб назва, що використовується для позначення одного підвиду або виду (їх називають таксонами), відрізнялося від найменування іншого. Друга принципова умова в вирішенні цієї проблеми полягає в універсальності правил, за якими будуть привласнюватися такі назви (вони обговорені у відповідному Кодексі) і універсальності використання при цьому мови (латинська мова). Ще важливо - прийняті способи опису таксонів (підвидів, видів, родів, родин...), і, відповідно, їхні назви, повинні бути стабільними.
   З дотриманням цих правил самим безпосереднім чином пов'язана частина колекцій Зоологічного музею. Справа в тім, що кожен підвид або вид , відповідно до загальноприйнятої домовленості всіх зоологів світу, повинний мати носія свого найменування. Такими звичайно є музейні екземпляри тварин (називані ТИПАМИ), які були взяті для опису нових таксонів (по яким уперше були зроблені нові описи). В останньому виданні Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури, що прийнятий Міжнародним союзом біологічних наук, відзначено, що для "... видів і підвидів номенклатурним типом є один екземпляр або кілька екземплярів, що спільно виконують функцію носія назви..." (с. 25. Міжнародний кодекс... - Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури. Видання четверте. Прийнятий Міжнародним союзом біологічних наук: Пер. с англійської і французької - Санкт-Петербург, 2000. - 221 с.). А зважаючи на те, що деякі типові екземпляри, наприклад, голотип, можуть бути позначені тільки автором, і тільки у своєму першоописі, стає зрозумілим , що втрата таких зразків, після, скажімо, сотні років його збереження, означає непоправну втрату. Не випадково в Кодексі говориться, що подібні екземпляри є "...міжнародними еталонами...Вони довірені як загальнонаукове надбання під опіку осіб , відповідальних за збереження типів" (с.123 Міжнародний кодекс...).
              
   Зоологічний музей є одною з найбільших у світі установ, у яких зберігаються подібні типові зразки. Вони були здобуті в різний час і в самих різних куточках нашої планети. Так, тут є типи ракоподібних з озера Байкал (зібрані більш 100 років тому професором Совинським В.К.), метеликів - з Далекого Сходу, Кавказу, Туви, риб - з Індійського океану, земноводних - з Туркменії і Таджикистану, плазунів - з багатьох куточків Середньої Азії і В'єтнаму, ссавців - із Криму і Карпат. Останні спеціальні дослідження колекцій музею дозволили виявити й опублікувати відомості про наявних 2 468 типових екземплярів 230 підвидів і видів. І це ще неповні дані, тому що частина колекцій вимагає подальшої обробки.
   Сьогодні життя Зоомузея нерозривно пов'язано з тією титанічною працею, що була вкладена у нього десятками і сотнями людей, - з його історією. Вона починається в далекому 1919 році, коли з ініціативи Комітету з вивчення фауни України при Академії наук і при особистій участі академіка Миколи Теофановича Кащенко створюється Зоологічний музей, що реєструється 1 травня 1919 року музейно-виставковою секцією Київського губернського відділу політпросвіти. Спочатку музей розміщувався на бульварі Шевченко, потім - на вул. Терещенківській, і тільки з 1928 р. він займає свій сучасний будинок на вул. Б. Хмельницького.
   Варто сказати, що вже з перших днів свого існування музей розглядався, як одне з головних сховищ зоологічних колекцій України і сюди були передані на збереження збори багатьох суспільних і державних організацій того часу - Українського наукового товариства, Київського орнітологічного товариства, Київської губернської станції захисту рослин, Київського інституту народної освіти. Поповнення на початку йшло і за рахунок переданих багатьма відомими професійними зоологами своїх матеріалів - акад. П.П. Сушкина, акад. І.Г. Пидоплічка, член-кореспондента, проф. Е.В. Зверозомб-Зубовського, проф. В.Г.Лебедєва, проф. А.Б.Кистяковского, проф. А.А.Браунера, і багатьох інших. Більш того, і інші зоологи, розуміючи значимість Зоологічного музею, передавали свої колекції у фондові сховища (Мигуненко, І.Г. Гохгут, С.Я.Парамонов, І.І. і І.П. Жихарєви й ін.).
   У 1926 р. акад. Н.Ф.Кащенко на посаді директора музею замінив проф. В.А. Караваєв, котрий передав велику колекцію тропічних мурах і метеликів, збори плазунів, птахів і ссавців. З цього ж року Зоологічним музеєм було почате видання наукових збірників - "Збірник праць Зоологічного музею ".
   До 1930 року науковий потенціал музею був вже досить вагомим і це дозволило на його базі (і деяких інших установ Академії наук України) створити Інститут зообіології (нині Інститут зоології ім. И.И. Шмальгаузена), а сам Зоологічний музей став його сектором. Пізніше (у 1935 р.), на його базі було створено ще один музей - Палеозоологічний.
   Цей період діяльності музею був досить плідним (у 1934 - 1944 р. керував проф. Н.В.Шарлемань), і до початку 40-х років у його фондових колекціях уже нараховувалося близько 3000 одиниць звірів, 17000 птахів, 6000 земноводних і плазунів, 1500 риб, 4000 молюсків, близько 1 000 000 комах і інших безхребетних. У значній мірі саме вони дозволили співробітникам музею опублікувати ряд великих монографій по окремим групам тварин України - "Мурашки України " (А.В.Караваєв), "Зоогеографія України " (Н.В.Шарлемань), "Птахи УРСР " (Н.В.Шарлемань), "Звірі УРСР " (А.А.Мигулін) та деякі інші.
   Разом з тим, період війни 1941 - 1944 років спричинив істотну втрату, тому що багато зборів зробилися непридатним через відсутність належного догляду , а інші - були вивезені німецько-фашистськими військами за межі країни. Пізніше, щоправда, деякі з них вдалось розшукати. Так, у Познані була знайдена і повернута колекція птахів і метеликів, у Кенигсберзі - ще одна частина колекції комах, у Хальсберзі - колекція жуків проф. В.Г.Лєбєдєва.
Післявоєнні роки життя музею (у цей цей час у різні періоди ним керували проф. В.М.Артоболевський, проф. Т.І.Сокур, проф. М.А.Воїнственський) пов'язані з відновленням його експозиційної частини і колекцій. Останні знову використовуються для підготовки й публікації серії робіт з фауни України.
   І хоча історія Зоологічного музею не є історією його керівництва, усе-таки треба особливо відзначити, що з приходом у 1963 році його нового керівника, члена-кореспондента Н.Н. Щербака, у ньому змінилося багато чого. Очоливши спочатку Зоологічний музей як неструктурну лабораторію відділу фауни хребетних, він активно включився у його реконструкцію. Власне кажучи, сучасний вигляд експозицій Зоологічний музей набув завдяки діяльності Н.Н. Щербака і його "команди" того часу не тільки із самого музею, але і з інших відділів Інституту зоології: проф. В.П. Шарпило, к.б.н. Ю.О. Костюка, к.б.н. Ю.В.Мовчана, к.б.н. В.М. Лоскота, член-корр. В.М.Монченко, докт.біол.наук В.М.Єрмоленко, к.б.н. В.И.Крижановського і багатьох інших. Бувши зоологом за покликанням, Н.Н. Щербак не обмежується тільки роботами з покращення експозицій музею, але й організує численні поїздки по Україні і далеко за її межі для створення нових колекцій.
   Завдяки цим експедиціям і при його особистій участі, із середини 60-х років фондові колекції планомірно поповнюються великими зборами із Середньої і Центральної Азії, Далекого Сходу, В'єтнаму... Це дозволяє йому і його учням видавати численні статті і книги, велика частина яких присвячена дослідженню земноводних і плазунів: "Земноводні і плазуни Криму", "Ящурки Палеарктики", "Геккони фауни СРСР і суміжних країн" (у співавторстві з М.Л.Голубєвим), "Земноводні і плазуни Українських Карпат" (у співавторстві з М.И.Щербанем), "Разноцветная ящурка" (у співавторстві з М.І.Тертишніковим, Т.І.Котенко й ін.). Багато фундаментальних робіт співробітників музею реалізувалися в численних випусках "Фауни України", присвячених вивченню риб (Ю.В. Мовчан, А.И.Щербуха, А.И.Смирнов), окремих груп комах (Ю.О.Костюк), ссавців (Л.С.Шевченко). Інші монографії пов'язані з вивченням тварин всього Радянського Союзу (В.П. Шарпило, О.М.Пекло).
   Не можна не відзначити ще одну сторону діяльності Н.Н.Щербака. Завдяки його зусиллям у Зоологічному музеї в цей період формується школа герпетологів, багато робіт яких, починаючи з 60 - 70-х років, стали гідним внеском у розвиток герпетологічної науки на Україні: фауністичні герпетологічні дослідження М.І. Тертишнікова, Т.І.Котенко, С.В.Таращука, С.Н. Заброди, вивчення М.Л.Голубєвим, А.А.Токарем, І.Б. Доценко окремих груп плазунів, праці в області каріології В.В.Маніло, Є.М. Писанця - у дослідженні жаб Палеарктики та вивчення значення поліплоідії в еволюції цієї групи...
   Зараз Зоологічний музей широко відомий не тільки в Україні, але й в усьому світі. Дослідники багатьох країн звертаються з проханнями про можливість вивчати його колекції.
Та все ж... Повертаючись до початку цієї розповіді , хотілось би відмітити, що більша частина життя Зоологічного музею лишилась за рамками цієї статті. Можливо, колись вона втілиться в книзі тим, чиє життя з ним було пов'язане, але зараз хотілося б, щоб його гості, починаючи своє знайомство, знали, що це не просто водограй вражень, котрі вони відчувають, мандруючи його залами, але також і відчули, що це - Особливий Світ, ім'я котрому - Зоологічний музей...
Стартова сторінка 
попередня сторінка -   Про те, що бачать усі... (оглядова екскурсія)