Національний Науково-природничий Музей

Історія заснування Зоологічного музею


Створення наукової установи - Зоологічного музею історично пов’язано з формуванням Української академії наук. Невдовзі після скасування заборони на українську мову для недержавних установ у 1905 році, у 1906-1907 роках, за участі Михайла Грушевського було створене Українське наукове товариство, яке провадило свою діяльність в Києві та об’єднало навколо себе ініціативних наукових та суспільних діячів. На фоні політичної та соціальної нестабільності в Європі, яка посилилась з початком світової війни в 1914 році і призвела до розпаду Австро-Угорської (у жовтні 1918) та Російської (у лютому 1917) імперій, на одному із засідань цього наукового товариства в квітні 1917 р. ставиться питання про заснування Української академії наук. На протязі року були опрацьовані кілька варіантів засад діяльності та організаціонної структури академії, та нарешті 5 травня 1918 р., тодішній міністр народної освіти при уряді Гетьмана Скоропадського, М. П. Василенко подав план заснування Української академії наук. В плані, з першого статуту Академії, було передбачено створення Зоологічного музею одночасно з іншими установами. З червня по вересень 1918 р., під головуванням академіка Російської академії наук В. І. Вернадського працювала комісія з підготовки законопроекту, який невдовзі був схвалений Радою Міністрів і затверджений Гетьманом. Нарешті, Українську академію наук було формально і урочисто відкрито 14 листопада 1918 р.

Для розбудови Української академії наук виникли спеціальні комітети. З ініціативи професора Київського університету С. Ю. Кушакевича почав роботу Фауністичний комітет при Академії наук за головування Миколи Феофановича Кащенко. Якраз рішенням зазначеного комітету 1 травня 1919 р. були виділені кошти та призначений куратор колекцій, що поступають в Зоологічний музей. Сам Кащенко почав керувати зоомузеєм, а колекціями опікувався відомий ентомолог Володимир Караваєв. З цієї події і дати веде свою офіційну історію Зоологічний музей Національного науково-природничого музею НАН України.

Перші два роки свого існування музей мав лише дві кімнати в приміщенні Академії наук на вул. Короленка (нині Володимирська 54). На початку березня 1927, після року наполегливих клопотань з боку Академії наук, Київський окрвиконком закріпив за академією будівлю на розі вулиць Короленка і Леніна. Спорудження цього будинку було розпочато у 1914 р. за проектом архітектора П. Ф. Альошина для міністерської Ольгинської жіночої гімназії (чию будівлю забрали під госпіталь з початком війни). Велична триповерхова будівля у стилі неокласицизму відзначена майстерним виконанням архітектурних форм, що дозволяє вважати її одним з найкращих взірців цього стилю. В роки громадянської війни будинок, що його ледве встигли перекрити дахом, сильно постраждав. Деякий час у покинутих приміщеннях навіть містилося кубло злочинців. Тільки у 1927 р. коштами Київського окрвиконкому та під постійним наглядом Павла Альошина споруду було добудовано мансардним поверхом і баштою і з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції передано Всеукраїнській Академії наук, щоб перевести в цю будівлю академічні музеї та деякі інститути. Внутрішні роботи тривали протягом 1928 р., тому академічні установи розмістилися у будинку тільки з наступного 1929 р. Таким чином Зоологічний музей розмістився в симпатичній будівлі в центрі міста (зараз буд. 15 по вул. Б. Хмельницького), де й донині знаходиться його експозиція, колекції, та працюють його наукові співробітники.

У листопаді 1930 р. на базі Зоологічного музею та інших зоологічних установ Академії наук України було створено Інститут Зообіології (нині Інститут зоології НАН України ім. І.І.Шмальгаузена). Зоомузей ввійшов до відділу фауністики та систематики новоутвореного інституту. В 1935 р. в Зоологічному музеї було виділено палеозоологічну частину (Музей палеозоології), що з часом стала основою Палеонтологічного музею.

Робота музею та наукова діяльність його співробітників були припинені під час війни. Значна частина колекцій була вивезена окупаційною владою нацистської Германії, багато матеріалів зіпсувались через відсутність належного догляду. Експонати розділу "Походження свійських тварин" та колекція київського янтарю палеонтологічної експозиції були втрачені. Деякі колекції, вивезені до Німеччини та Польщі, пізніше були врятовані радянськими військовими. Так, з Познані повернуто колекцію птахів та метеликів, з Кенігсберга — комах. З фортеці Хайльсберга повернулась колекція жуків проф. О. Г. Лєбєдєва разом із майном Інституту зоології АН УРСР. У 1943 р., після визволення Києва і повернення в місто евакуйованого майна та співробітників Академії наук, відновили свою діяльність Інститут зоології та Зоологічний музей як його складова частина.

Починаючи з 1963 р., з ініціативи співробітників музею, почалась його реконструкція, яка базувалась на концепції створення єдиного природничого музею, з розширенням експозиційної частини за рахунок не тільки зоологічного, але й геологічного, палеонтологічного, ботанічного музеїв. Нова концепція першочергове значення надавала експозиційним залам з природними зразками з усього світу, фондові колекції залишались для наукових досліджень. Значна роль у керівництві роботами належить завідувачу зоомузеєм М. М. Щербаку, художнє оформлення було підпорядковано І. О. Хорошуновій, представнику Художнього фонду України. Це був час створення сучасного вигляду основної експозиційної частини музею. Весь колектив зоомузею, а також разом з ним науковці Інституту зоології працювали над перетворенням експозиції.

У червні 1966 р. вийшла Постанова Ради міністрів УРСР про створення Центрального науково-природничого музею АН УРСР, куди увійшли п’ять музеїв. У листопаді 1967 р. Постанова Президії АН України констатує завершення робіт і можливість прийняти зоологічну і геологічну частини Центрального науково-природничого музею до відкриття.

З того часу минуло багато років. Були здійснені десятки експедицій Україною, а також у республіки Середньої Азії, на південь Росії, до Кавказу, Закавказзя, Калмикії, Туви, Бурятії, Монголії, до Сибіру, на Далекий Схід. Окремо слід зазначити морські експедиції, які дали можливість зібрати значну колекцію морських тварин. Співробітники музею провадять значні дослідницькі роботи, результати яких видані в "Збірнику праць Зоологічного музею" та в монографіях, видаються також наково-популярні книжки, а сучасна серія "Природа України. Визначники", стала дуже популярною в Україні.

В даний час у музеї експонується близько 5000 екземплярів тварин, які відносяться до 4000 видів, але це усього лише двадцята частина всіх матеріалів які зберігаються в музеї. Експозиція побудована за систематичним планом, у ній освітлені будова і родинні відносини кожної групи тварин, поширення, найбільш важливі представники й охоронний статус видів. У музеї проводиться широка просвітницька робота, стажування на базі музею проходять студенти, аспіранти, наукові співробітники і працівники інших музеїв. Щороку музей відвідує близько 400 тис. відвідувачів, проводиться близько 100 оглядових і тематичних екскурсій.

В 1996 році, наказом Президента України, Науково-природничому музею було надано статус Національного. В 2007 році Зоологічний музей став носити ім'я М.М.Щербака, одного з найвідоміших своїх директорів.