Не можна сказати напевне, але все ж однією з причин, що приваблює людей в зоологічні музеї та зоопарки є можливість побачити на власні очі братів наших менших, несхожих на тих, що вже добре знані. Пересічного відвідувача приваблює в першу чергу різноманіття незвичних для нього форм і забарвлень звірів, птахів, змій... Разом з тим природа інколи дозволяє собі примхи, роблячи незвичними добре відомих тварин, що нас оточують. Ці примхи втілюються в створіннях, що сильно відрізняються від своїх родичів за забарвленням. Можливо, нашим читачам доводилося зустрічатись з тваринами, які виділялись серед своїх братів білим забарвленням. (Наприклад, серед птахів, адже це одна з найбільш доступних для спостереження група тварин). Якщо той же мартин навряд чи здивує когось своїм білосніжним вбранням, то білий горобець в групі своїх коричнево-сірих родичів, приверне загальну увагу.

   Такі тварини називаються альбіносами (від латинського слова albus, що означає білий, світлий). Подібні створіння завжди викликали інтерес у спеціалістів-зоологів, в наслідок чого вони попадали в музейні колекції. В Зоологічному музеї Національного науково-природничого музею Академії наук України є такі унікальні представники пташиного племені.

   За довгі роки існування музейних колекцій в них вдалося зібрати альбіносів, здобутих в різних місцях і в різний час. Нажаль, не всі дані про те, де коли і ким здобуті екземпляри, збереглися. Але походження деяких з них відомо достеменно.

   Відомі також знахідки тварин, зокрема птахів, у яких забарвлення оперення було відсутнє не повністю, а частково. Зустрічі з ними теж дуже рідкісні не лише для аматорів, а й для професіоналів. Про це досить яскраво свідчать їх поодинокі екземпляри в колекціях музеїв. Наприклад, з 524 звичайних повзиків, які попали у фондові колекції Зоомузею за майже столітній період, є лише один частковий альбінос (здобутий в 1966 році в Краснодарському краї Росії В.С. Очаповським). Ще один такий екземпляр - серед качок - чирків-тріскунків (здобутий в 1987р. в Чернигівській області України М.Л. Клєстовим).

   Ще один - серед жовтоголових плісок (здобутий в 1963 році у Таджикистані В.М. Лоскотом).

   Зрозуміло, що дослідників зацікавили причини появи таких тварин. Перш за все необхідно було з'ясувати, від чого взагалі залежить забарвлення у птахів. Один з визнаних авторитетів в області орнітології (розділ зоології, що вивчає птахів), професор Г.П. Дємєнтьєв, ще в 1940 р. в своєму фундаментальному учбовому посібнику з вивчення хребетних стверджував, що забарвлення пір'я обумовлено двома причинами - структурою (будовою) самого пера і наявністю особливих барвників - пігментів. Пізніше більш детальне вивчення цього питання дозволило з"ясувати, що пігменти не лише визначають особливості забарвлення. Їх роль набагато більша - деякі з них приймають участь в процесі дихання (гемоглобін), інші - зору (родопсин), треті захищають від згубної дії ультрафіолету (меланін). Саме відсутність меланіну є однією з причин розвитку альбінізму.

   А  з чим, власне, пов'язана відсутність пігментів у альбіносів? Чому майже у всіх нормальних птахів ці пігменти є, а у альбіносів - ні? Довгий час відповіді на це питання мали досить відносний характер. Наприклад, експериментальним шляхом було встановлено, що утворення пігменту якимось чином пов'язане з діяльністю щитовидної залози. Якщо препарати, що були з неї виготовлені, вводили в організм в незначній кількості, це стимулювало утворення пігменту, якщо в значній - то призводило до часткового розвитку альбінізму. Сучасні дослідження показали, що альбінізм є наслідком порушень нормальної роботи певних генів, як у тварин, так і у людини.

   Ще тоді, коли генетичні дослідження обмежувались лише аналізом родоводу, було відмічено кілька важливих обставин. Зокрема те, що діти-альбіноси могли народжуватися в родинах людей з нормальною пігментацією (забарвленням) шкіри. Також було відомо, що в родинах альбіносів на світ з'являлись виключно альбіноси. Генетики припустили, що альбінізм залежить від певного гена, який знаходиться в рецесивному (тобто прихованому, пригніченому) стані. Це означає, що такий ген може бути присутнім у абсолютно звичайної людини і ніяк себе зовні не виявляти. Генотип таких людей умовно позначають двома латинськими буквами "Aa", де А - ген нормальної пігментації, а - ген альбінізму. (Двома тому, що одну половину генів ми отримуємо від батька, другу - від матері). Якщо створюють сім'ю чоловік та жінка, в генотипах яких міститься ген альбінізму "a" ("Aa" - чоловік, "Aa" - жінка), то вірогідність появи у них дітей-альбіносів ("aa") дуже велика. Все здавалось зрозумілим до тих пір, поки в 1952 році вчений П.Д. Тревор-Ропер не опублікував повідомлення про народження дітей з нормальною пігментацією в сім'ї альбіносів. Тоді дослідниками було зроблене припущення, що розвиток альбінізму залежить не від однієї пари генів, а від двох. Наприклад, не лише пари "aa", а ще й від "bb". Це пояснює, чому в шлюбі у двох альбіносів з'являється дитина з нормальним кольором шкіри. У одного з його батьків альбінізм був причиною роботи одних генів альбінізму (наприклад "aa"), а у другого - інших (наприклад "bb"). Генотип їх дитини з нормальним кольором шкіри в такому випадку був "AaBb". Тобто, тут батьківські гени альбінізму не проявились, бо їх пригнічували гени нормальної пігментації "A" і "B".

   Ці теоретичні роздуми підтвердилися пізнішими дослідженнями. Було встановлено, що вихідним біохімічним продуктом для утворення пігменту меланіну є амінокислота фенілаланін. Однак, для того, щоб меланін утворювався нормально, ця амінокислота повинна пройти ряд змін і, в тому числі, перетворення в проміжну речовину - тирозин. І якщо під впливом певних генів порушується біохімічнихй процес і тирозин не утворюється, це приводить до розвитку альбінізму.

   Після цих досліджень таємниця альбіносів перестала бути таємницею. Але в природі багато інших тварин-сюрпризів, чиє забарвлення, через помилки в роботі генів пігментації, набуває абсолютно не притаманної їм палітри і малюнків. Навряд чи когось залишила би байдужим ящірка абсолютно чорного кольору, що приймає сонячну ванну десь на узліссі. Або, що б ви сказали, побачивши, як в звичайну калюжу стрибнула жаба не зеленого кольору, а розмальована незвичними яскраво-жовтими фарбами? Саме така особина пару років тому була упіймана на півночі України в Чернігівській області! Або помітили серед десятків тих же жаб, що самозречено виконують свої соло в лісовому озері, незвичного двоколірного зелено-жовто-блакитного монстра (зловлений прямо в межах міста Києва)?