попередня - Екскурсія по зоомузею, частина 3.

З любов'ю до Зоологічного музею.
Автор нарису Євген Писанець

Про те, що бачать усі, та знає небагато хто.

Звичайно ті, хто вперше приходить до музею, отримують величезне враження, знайомлячись з його експозицією, і мало хто знає, що не меншу, якщо не більшу цінність представляють його колекції. Важко перелічити усі ті напрямки біології, розвиток яких потребує вивчення різноманіття тварин. Сучасна наука показала особливу важливість такої різноманітності, тому що тепер стала зрозумілою його провідна роль у стійкості співтовариств живих організмів (їх називають екосистемами), що є суттєвим фактором і в підтримці стабільності існування людського суспільства в цілому.


Вважається, що таксономія (фундаментальний напрямок у науці про класифікацію усього живого) є основою знань про різноманітність. Усе це стає можливим, якщо є фондові колекції, які дозволяють порівняти тварин різних видів, родин, рядів, класів, з'ясувати, у яких місцях вони живуть чи раніше жили, вивчити особливості їх зовнішніх ознак в різні роки, сезони, періоди життя...

Сучасні колекції Зоологічного музею зараз більш, ніж вагомі, орієнтована кількість екземплярів становить понад 1 млн. 200 тис. Вони використовуються для наукових робіт найрізноманітнішого роду - це дослідження в області еволюції, систематики, зоогеографії, походження та становлення фаун окремих регіонів, і як вже відзначалося, для вивчення різноманіття... Можна сміливо стверджувати, що фондові збори музею є унікальними не тільки в Україні (нагадаємо, що музей має статус "Національного"), але й входять до переліку кращих в світі.


Зрозуміло, що зібрати ці сотні тисяч екземплярів було б неможливо навіть за десятиріччя. Дійсно, у фондових колекціях є чимало екземплярів тварин, які зберігаються тут більш 100(!) років. Важко передати ті почуття, які відчуваєш, коли розглядаєш метелика, зловленого на острові Ява проф. Караваєвим В. А., на етикетці якого є надпис, зроблений більш сотні років тому його рукою. Остання особливо важлива, тому що для того щоб будь-який екземпляр колекції представляв наукову цінність, він, в першу чергу, повинен мати відповідну етикетку з вказівкою назви тварини, включаючи його латинське найменування та, що особливо важливо, дані про місце і час його здобуття. Більш того, у зоологічних колекціях є своя специфіка, яка полягає в особливих умовах збору вихідного матеріалу, способах його обробки і збереження. Так, стосовно особливостей здобуття матеріалів для подібних колекцій, варто відзначити, що воно завжди супроводжувалося безліччю проблем і труднощів, особливо пов'язаних з відловом ( часто тут зоологу потрібно бути і мисливцем, і рибалкою, і умілим ловцем тварин).


Такі тварини (це в першу чергу стосується птахів і ссавців) повинні бути відповідним чином препаровані і з них вилучена, висушена та виготовлена шкурка або тушка з черепом. Риб, земноводних, плазунів, багатьох безхребетних фіксують у розчині спирту або формаліну. Комах після відлову та замору ефіром або хлороформом, для транспортування в музей розміщають на ватних матрасиках або в спеціальних коробках ... Навряд чи можна в одній статті перелічити всі особливості і тонкості експедиційного збору колекцій. Але це - тільки початок. Після прибуття до музею цей матеріал знову обробляють: його забезпечують постійною етикеткою (за умови збереження первинної!), уточнюється правильність визначення, тварин заносять у журнал реєстрації та ін.


І, мабуть, саме головне - такі екземпляри тепер повинні бути збережені! А це далеко не так просто, як здавалося б. Колекції, і це в першу чергу стосується птахів, ссавців, багатьох комах, піддаються "атакам" музейних шкідників (та ж міль, жуки-шкіроїди), тому необхідні періодичні протравлювання отрутохімікатами і відповідні приміщення для їх збереження. Банки і фляги з рибами, земноводними і плазунами необхідно постійно контролювати і доливати фіксуючу рідину.... Зрозуміло, що все це істотно відрізняє діяльність музейного зоолога від роботи своїх колег у "звичайних" академічних установах.


Коли мова йде про унікальність зоологічних колекцій, не можна не підкреслити, що звичайно, у випадку втрати або псування будь-якого з екземплярів теоретично можливо добути іншого представника цього виду. Але, саме головне, що це буде вже ІНШИЙ екземпляр, добутий іншим ЧАСОМ, в ІНШОМУ, швидше за все, місці , при ІНШИХ обставинах і таке інше. І все ж таки втрата такого колекційного матеріалу, хоча і з багатьма зауваженнями, може бути поповнена. Але є частина колекцій, втрата єкземплярів якої просто безповоротна. У даному випадку мова йде про ТИПОВІ матеріали.


Найчастіше нам навіть важко уявити масштаби різноманітності тварин, що нас оточують. Одних тільки комах, наприклад, зараз відомо близько 1 мільйона видів, а число ще не описаних наукою цих тварин не менш 1.5 - 2 мільйонів! Таким чином, у наявності проблема, яка пов'язана з необхідністю орієнтуватися в цій різноманітності. Зрозуміло, що початком у цьому є надання кожному з існуючих (або таких, що існували колись) видів тварин назви. Найпершою і найважливішою умовою в цьому буде те, щоб назва, що використовується для позначення одного підвиду або виду (їх називають таксонами), відрізнялося від найменування іншого. Друга принципова умова в вирішенні цієї проблеми полягає в універсальності правил, за якими будуть привласнюватися такі назви (вони обговорені у відповідному Кодексі) і універсальності використання при цьому мови (латинська мова). Ще важливо - прийняті способи опису таксонів (підвидів, видів, родів, родин...), і, відповідно, їхні назви, повинні бути стабільними.


Зоологічний музей є одною з найбільших у світі установ, у яких зберігаються подібні типові зразки. Вони були здобуті в різний час і в самих різних куточках нашої планети. Так, тут є типи ракоподібних з озера Байкал (зібрані більш 100 років тому професором Совинським В.К.), метеликів - з Далекого Сходу, Кавказу, Туви, риб - з Індійського океану, земноводних - з Туркменії і Таджикистану, плазунів - з багатьох куточків Середньої Азії і В'єтнаму, ссавців - із Криму і Карпат. Останні спеціальні дослідження колекцій музею дозволили виявити й опублікувати відомості про наявних 2 468 типових екземплярів 230 підвидів і видів. І це ще неповні дані, тому що частина колекцій вимагає подальшої обробки.