Національний Науково-природничий Музей

Екзогенні процеси

Вітрина 10. Фізичне вивітрювання – руйнування та змінювання гірських порід під впливом  сонячного тепла, повітря, коливання температур, замерзання та танення води, руйнування корінням рослин,  кристалізацією солей в тріщинах. Продукти  вивітрювання, які залишились на місці, мають назву елювію, а ті що переміщені по схилах  від корінних виходів – делювію. В елювіально-делювіальних утвореннях іноді містяться розсипні родовища корисних копалин.
Вітрина 11. Хімічне вивітрювання  - руйнування гірських порід під впливом процесів окислення, гідратації, дегідратації, заміщення і гідролізу, в результаті чого змінюється склад мінералів, які  утворюють гірську породу, з’являються  нові мінерали, що стійкі в корі вивітрювання.  Агентами хімічного вивітрювання є  вода, розчинені в ній солі та кислоти, кисень повітря, озон та вуглекислий газ. Інтенсивність хімічного вивітрювання залежить від клімату та складу порід. У вологому теплому кліматі вони більш інтенсивні, ніж в жаркій пустелі, або в холодній  арктичній  зоні, де домінує фізичне вивітрювання. Це наочно показано на профілі кори вивітрювання через кліматичні зони Землі. Внаслідок хімічного вивітрювання  формуються родовища бокситів, деяких глин,  осадочні родовища  заліза, марганцю, солей, нікеле- та кобальтоносні кори вивітрювання, інші корисні копалини.
Вітрина 12. Діяльність тимчасових потоків. Тимчасові гірські потоки утворюються у горах при швидкому таїнні снігів, або при потужних зливах. Пухкі продукти руйнування гірських порід змиваються; створюються яри, які перетворюються на балки. Яри і балки роблять непридатними для обробляння приблизно 0,5 млн. орних земель України.  Приклади захисту ґрунтів від ерозії показані на макеті. Зливи та активне танення снігів у гірських районах викликають селеві потоки, які несуть величезну кількість грязі та уламкового матеріалу . Для боротьби з руйнівною діяльністю селів створюються  протиселеві греблі. Наприклад, така гребля споруджена недалеко від  міста Алма-Ата (Казахстан) в 1965-70 рр., яка зберегла місто від руйнування.
Вітрина 13. Діяльність річок. Ріки виконують титанічну роботу, розмиваючи береги, переміщуючи осадки, відкладаючи їх на терасах, в руслі. Ці відклади створюють намивні коси та  острови. Вони мають назву алювіальних. Щорічно ріки зносять в океан більше ніж 18 млрд. т  речовини  (уламковий матеріал та солі). Об’єм води річок складає 38 тис. км3.
На поздовжньому  профілі долини річки показано розмив її берегів, перенос речовини та акумуляція її в середній частини річки, накопичення осадків в її гирлі. Таким чином формується профіль рівноваги річки. Розмиву русла можуть перешкоджати міцні гірські породи, які створюють перекати, пороги і водоспади. На мальовничій  діорамі, яка розташована в кінці залу, зображена  річкова долина в лесових породах, типова для українських річок – Дніпра, Прута. На ній видно зсув, розмив та знос пухких лесових порід  високого правого берега. (№13) В сучасному та стародавньому алювії знаходять розсипні рудні родовища.  
Вітрина 14. Діяльність підземних вод. Частина водного стоку по порах і тріщинах у гірських породах проникає в земну кору і формує горизонти підземних вод. Серед них виділяються ґрунтові  та  артезіанські  води.  Прикладом багато пластового артезіанського басейну є Дніпровсько-Донецька западина. Діяльність підземних вод іноді викликає просідання, зсуви, підтоплення. На високому правому березі середнього Дніпра  відомі зсувні тераси; вони спостерігаються також на берегах Чорного та Азовського морів. Для боротьби із зсувами проводиться  комплекс заходів (дренаж, укріплення схилів рослинами, дереном).  Мінералізація підземних вод залежить від  складу порід, серед яких вони розташовані, від температури. Вона зростає з глибиною аж до розсолів. Солі, які випадають з підземних вод, формують конкреції, друзи, натічні форми.  
Вітрина 15. Карст. Карстовий процес  –  це розчинення порід  поверхневими  і підземними водами. В результаті цього процесу  на поверхні  відкладів солей, гіпсів, вапняків  створюються карові поля, лійки, під землею – шахти та печери з різними натічними формами.
Карстові процеси в Україні приурочені переважно  до  вапняків юрського,  крейдового та неогенового віку, а також гіпсово-ангідритових товщ неогену. Основні райони розвитку карсту це Поділля та  Крим.  В Україні  відомі більше 1000 печер загальною довжиною більше 400 км. Розповсюдження карсту на території України відображено на карті, наведена таблиця найдовших та найглибших печер Світу, схема другої за довжиною печери у світі – Оптимістичної  в міоценових гіпсах  Поділля (Тернопільська область). Довжина її ходів становить біля 200 км. Наведені розрізи печер у вапняках Криму – Кизил-Коби та карстової шахти Солдатської. Зразки карстових порід представлені  сталактитами, сталагмітами, печерними гіпсовими “квітами”, карами. В залі демонструється діорама “Карстова печера” у вигляді природного гроту.  (№14а,б,в,г, 15)
Вітрина 16. Діяльність моря. Експонати вітрини знайомлять з головними процесами, які відбуваються в береговій зоні моря: руйнування берегів прибоєм (абразією) та відкладання уламкового матеріалу (акумуляцією). Найбільша швидкість абразії становить  300 м за століття. Прибій руйнує, обкатує і сортує уламковий матеріал (валуни, галечник, піски, мули). В морі накопичується основна маса теригенних осадків. Демонструються прибережні та донні осадки, в тому числі унікальний зразок сірого мулу з глибини 2000 м. Також представлені сучасні  (гальки, гравій) та древні  (конгломерати,  пісковики, мергель) морські  утворення. На плиті овруцького кварциту застиглі хвилеприбійні знаки  протерозойського моря. (№16)
Вітрина 17. Осадкоутворення в Світовому океані. На дні Світового океану відкладаються теригенні, органогенні, хемогенні  та полігенні осадки, це проілюстровано картою. Характер осадконакопичення залежить від відстані від берегів  та глибини океану, кліматичних умов, течії. Щороку  в океанах відкладається понад 26 млрд.т (12-15 км3) осадків. Значну кількість з них приносять ріки – 18,5 млрд.т, менше вітер –2 млрд.т, також льодовики, вулкани, організми, космос, потрапляє уламковий матеріал внаслідок абразії берегів.
Вітрина 18. Роль організмів у геологічних процесах. Організми засвоюють з навколишнього середовища речовину, що накопичується у великій кількісті  та утворює  корисні копалини (торф, кам’яне вугілля, нафта і газ) та гірські  породи (крейда, вапняк). (№17) Залишки рослин – основний матеріал для утворення торфу та вугілля. Нафта та газ – результат перетворення морської органічної речовини – планктону. Крейда, вапняк утворюються з черепашок відмерлих організмів. За геологічну історію в земній корі накопичилося понад 180 тис. км3  карбонатів. Продуктами життєдіяльності бактерій є деякі залізні руди, скупчення сірки та інші корисні копалини.
Вітрина 19. Геологічна діяльність льоду особливо яскраво проявлена в зонах розповсюдження льодовиків – у полярних областях та гірських країнах, у яких  лід  не встигає танути влітку та  накопичується у великих об’ємах . Внаслідок пластичності лід  сповзає  в  понижені ділянки. Швидкість його руху   залежить від крутизни нахилу –  від  декількох мм до 40 м на добу. Материкові льодовики Антарктиди, Гренландії, Аляски  сповзають у море; від них відколюються айсберги, які переміщують уламковий матеріал у море. Товщина льоду в Антарктиді складає 2 км, а інколи досягає 4,3 км. Найбільша товщина гірського льодовика Федченко на Памірі майже 1 км, довжина 77 км, ширина язика 2-5 км. Рухомий лід виорює льодовикові долини. Після танення льодовики залишають теригенні відклади – морени.  Чотири рази за останній мільйон  років льодовики покривали значну частину Європи та Північної Америки. Деякі льодовикові язики досягали Запоріжжя.
Вітрина 20. Геологічна діяльність вітру яскраво проявляється в пустельних зонах. Вітер видуває частки гірських порід, переносить їх, “обточує” скелі та надає  їм примхливі форми. Значну руйнівну діяльність створюють пилові бурі та торнадо.
Вітрина 21. Геологічна діяльність людини. Найбільш вагомі та несприятливі є наслідки,  викликані господарською діяльністю людини, тобто впливом техногенних факторів. Техногенні відходи в Україні складають 47 тис.т  на 1 км2, на одну людину 540 т, а в Кривбасі 1300 т на одну людину. При видобутку корисних копалин безповоротно погіршується екологічна ситуація: відбувається відторгнення земель під рудники, кар’єри, шахти, відвали, хвости збагачувальних фабрик. Порушується природний гідрогеологічний  режим (обезводнювання, підтоплення, засолення земель, погіршення якості води, запилення, загазованість повітря).  Орання степів, вирубка  лісів, спорудження водосховищ та каналів змінюють мікроклімат. Масштаби господарської діяльності людини порівняні  з геологічними факторами.  



Карстові перчерні квіти. Поділля


Сталактит. Карстова печера Ведмежа, Вірменія


Хвилеприбійні знаки на овруцькому кварциті. Житомирська область


Вапняк ракушняковий