Національний Науково-природничий Музей

Наука

Наукові напрямки Ботанічного музею затверджені Вченою радою Інституту ботаніки  ім. М.Г.Холодного у 2003 р.
    
1.Флорологія –вивчення природних регіональних спонтанних флор:  ( екотопологічна  диференціація, структурно-порівняльний аналіз, ендемізм,  флорогенезис, антропогенна трансформація та  проблеми охорони)
2.Фіто-та флоросозологія
3.Ботанічне музеєзнавство
 
Відділ флорології фітосозології та ботанічного музею
  Наразі у відділі 3 наукових співробітників, 3 аспіранти, 5 провідних інженерів та 2 пошукачі.( 9 співробітників). Завідуючий - Новосад Валерій Васильович

НАЙВАЖЛИВІШІ НАУКОВІ ШКОЛИ ТА НАПРЯМКИ У ВІДДІЛІ БОТАНІЧНИЙ  МУЗЕЙ

Найважливішими науковими школами в Ботанічному музеї є:

    Школа Ботанічного музеєзнавства.  (проф. Д.М.Доброчаєва, проф.Б.В.Заверуха, Л.М.Сипайлова, В.В.Новосад)

Ботанічний музей був заснований  ще у 1921 р, проте його експозиція не мала якогось чіткого тематичного напрямку,  а була зібранням розрізнених експонатів - представників світу рослин. Лише з організацією Центрального науково-природничого музею АН УРСР у 1966 р розпочалася справжня школа ботанічного музеєзнавства.
Експозиції  Ботанічного музею створювалися за зонально-регіональним на  флористичній основі принципом, який найяскравіше характеризує  рослинний світ Землі: усіх її регіонів, різних природних зон та  флористичних областей і має перевагу порівняно з багатьма іншими  принципами побудови експозицій ботанічних музеїв, наприклад,  фітосистематичним, морфологічним, прагматичним, екологічним, які  демонструють однобічно лише певні групи тих чи інших представників  світу рослин. Науковці відділу Д.М.Доброчаєва, Б.В.Заверуха, Л.М.Сипайлова  теоретично обгрунтували і розробили наукові основи створення  багатопланових експозицій ботанічного музею. Було опрацьовано тематику  всіх розділів фітомузейної експозиції, складені загальні плани кожного  розділу, ескізні плани і зміст окремих експозиційних вітрин, діорам,  біогруп, щитів, фризів.
В основі всіх елементів  експозиції (вітрин, біогруп, композиційних груп, великооб"ємних  діорам) покладений принцип самого широкого показу об"ємної  фітонатурної експонатури, яку співробітники виготовляють методом  об"ємного сушіння фітобіонтів із збереженням просторової форми і  морфологічних параметрів конкретних видів рослин. Безперечно, такий  спосіб підготовки натурної експонатури та широкий показ об"ємно  зафіксованих сушінням рослин найбільш адекватно відповідає основним  завданням повноцінної фітомузейної експозиції.

    Школа  флоросозології  ( проф. Б.В.Заверуха,  В.В.Новосад, Л.І.Крицька, )

 Фундатором  нового напрямку  охорони фітобіоти – флоросозології був проф. Б.В.Заверуха
Він виходив з того, що на сучасному етапі розвитку флорології та  фітосозології, по відношенню до такого природного явища як спонтанна  флора необхідне (крім парадигми созологічної монофункціональності)  розгортання парадигми созологічної поліфункціональності. Згідно з нею  охороні та збереженню повинні підлягати не лише окремі рідкісні та  зникаючі види раритетного флорофонду та їх генофонд, а вся генезисно  сформована системна мозаїка флористичних комплексів спонтанних флор  природних регіонів з їх повним самобутнім раритетним і типовим  популяційно-природновидовим біологічним різноманіттям. Цей напрямок в  охороні та збереженні біологічної різноманітності фітобіоти на ситемно-флорокомплексному рівні запропоновано назвати флоросозологією   При такому підході  забезпечується охорона і збереження як всього існуючого багатства  флороценоекотопологічних комплексів, так і спільноти природно  сформованих, відпрацьованих природним добором сукупностей популяцій  певних співіснуючих у спільній екологічній ніші, взаємно толерантних  природних видів кожного комплексу зокрема, особливо їх типово  облігатного і раритетного популяційно-природновидового складу. На  основі ретельного поглибленого вивчення тієї чи іншої спонтанної флори  та узагальнення аналізу відповідної флорологічної інформації  створюється флоросозологічний кадастр сукупності всіх флорокомплексів  та їх екоценотопних варіантів, визначаються типово облігатні,  супровідні, факультативні та раритетні флороелементні компоненти  кожного комплексу, з"ясовуються їх генезисні корені та імовірні шляхи  коеволюційного розвитку, а також окреслюється ступінь созологічної  цінності. Усе це дає змогу розробити науково достовірні цільові  созологічні обгрунтування необхідності та доцільності створення  репрезентативної системної мережі флоросозологічних заповідних  ділянок, які вповні охоплюватимуть все існуюче багатство та  різноманіття флорокомплексної диференціації та базового і раритетного  популяційно-природновидового складу флоронаселення конкретного  природного регіону.

 

Об”єкти дослідження: Регіональні природні флори судинних рослин України, раритетний  флоро- та фітофонд, популяції раритетних видів, ендемізм, природно-заповідна мережа.

НАУКОВІ  НАПРЯМКИ

.Регіональна флорологія, топологічна флорологія, фіто-та флоросозологія,  хорологія,  флорогенезологія, популяційна біологія, ботанічне музеєзнавство.

Запропоновані нові наукові напрямки вивчення  та збереження фітобіоти  - флоросозологія та  ландшафтна (екотопологічна) флорологія,  за розвиток  теоретичних та практичних  питань яких у 1997р. отримана Премія ім М.Г.Холодного ( В.В.Новосад). Вивчене фіто- та флорорізноманіття  природних регіональних флор Рівнинного Криму, Північного Причорномор”я, Волино-Поділля, Гранітно-степового Побужжя, Середнього Придністров”я. Проведений  сруктурно порівняльні аналізи флор цих регіонів, вивчена їх екотопологічна диференціація, ендемізм, генезис, антропогенна трансформація та  созологія. За науковими обгрунтуваннями створено 3 заповідники, 4 національних, 1 регіональний  природні парки та понад 40 заказників та пам”яток природи.
Теоретично обгрунтовані і розроблені наукові основи створення  багатопланових експозицій Ботанічного музею- одного з найкращих у світі.