Сьогодні 18 травня 2025 року, наш Юрій Олексійович пішов засвіти. Яскрава особистість, талановитий, креативний, працьовитий, іронічний, усміхнений — все це тепер залишиться як частина прожитого, але втраченого. Ця звістка стала болісною для всієї нашої музейної спільноти, адже Юрій Олексійович стояв біля витоків створення музею, від першого дня його відкриття у 1967 році.
Все своє життя Юрій Олексійович присвятив науці та Національному науково-природничому музею НАН України. Він доклав багато зусиль до становлення музею, його розвитку та поповнення колекцій. Пройшовши шлях від техніка до старшого наукового співробітника, він залишався для колег і студентів джерелом глибоких знань, досвіду й натхнення.
Його внесок у вивчення хижих ссавців неогену, зокрема родини гієн та представників групи мангустових, має велике значення для світової палеонтології. Автор понад 40 наукових праць, монографії, активний учасник міжнародних експедицій, він співпрацював з провідними науковими установами світу.
За межами лабораторій Юрій Олексійович мав великий досвід польових досліджень, мисливцем, рибалкою, фотографом дикої природи, вправним ілюстратором, автором екслібрисів і дружніх шаржів. Усе його життя було глибоко пов’язане з природою і професійно, і особисто. Його відзначали не лише численними нагородами, а й особливою людяністю: доброзичливістю, надійністю, почуттям гумору та здатністю згуртовувати людей довкола. Світла пам’ять про Юрія Олексійовича лишиться з нами — у музейних залах, публікаціях, спогадах.
Щиро співчуваємо родині, близьким, друзям.
Вічна пам’ять.
|
