Національний Науково-природничий Музей

ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROPODA)

Найвідоміші і найрізноманітніші групи тварин з числа членистоногих це раки, краби, павуки, скорпіони, багатоніжки, комахи. Загальна кількість видів членистоногих тварин перевищує 3 мільйони, що більше ніж кількість видів всіх інших тварин, разом взятих. Поширення цих тварин всесвітнє, життєві форми, типи живлення, адаптації до навколишнього середовища у них надзвичайно різноманітні: вони заселяють усі моря та океани, прісні водойми, всі наземні екосистеми. Членистоногі опанували всі середовища існування в межах біосфери і набули здатності до активного польоту. Характерною ознакою членистоногих є зовнішній скелет, хімічною основою якого є речовина хітин. Назва вказує на будову їхніх кінцівок. Вони складаються з окремих члеників, рухомо з’єднаних між собою суглобами, утворюють багатоколінні важелі, здатні до складних і точних рухів. Внутрішня та зовнішня будова членистоногих найрізноманітніша, вони можуть мати розвинені органи чуття, складні травну, дихальну системи та органи розмноження. У процесі розвитку організм членистоногих може проходити декілька відмінних одна від одної стадій. Ріст і зміна форми тіла супроводжуються періодичними линяннями, часом з явищем метаморфозу. Походження цієї групи губиться в давніх часах існування тварин. В осадових породах початку кембрійського періоду, що відкладалися майже 540 мільйонів років тому, трапляються залишки досить розвинених форм членистоногих. Деякі сучасні види, такі як мечохвости, родичі вимерлих ракоскорпіонів, існують на нашій планеті вже 490 мільйонів років, з раннього ордовікського періоду.

РАКОПОДІБНІ (CRUSTACEA)

Більша частина з відомих нині 52 тисяч видів ракоподібних живе в морях і океанах, та деякі пристосувались до життя у прісних водоймах (річкові раки, бокоплави,лускогузи або щитні), або навіть на суходолі (стоногуваті, або мокриці, деякі краби). Серед ракоподібних трапляються тварини не довші за 1 мм, а деякі морські краби можуть виростимасою до 10 кг та розмахом ніг до 2 м. Щоб рости, ракоподібні час від часу линяють, скидають старий панцир та формують більший. Їхнє тіло складається з багатьох сегментів, серед яких виділяють сегменти голови, торакса (грудей) та абдомена (черева). Характерною відмінністю будови ракоподібних від інших членистоногих є дві, а не одна пара антен – чутливих вусиків з числа придатків голови. Представники ракоподібних вражають різноманіттям форм та способів життя. Деякі десятиногі раки (раки-самітники) мають м’яке незахищене панциром черевце, яке ховають в порожню мушлю молюсків. На такі мушлі часто поселяються жалячі поліпи-актинії, які стають додатковим захистом для рака. Деякі види самітників здатні знаходити актиній та переносити їх на свою мушлю. Краби, так само як інші вищі раки, мають черевце, але воно зредуковане та підігнуте вперед під тіло. Різні види ракоподібних можуть добре плавати (креветки), деякі лише догори черевом (морський тарган, артемія). На суходолі, у великих калюжах живуть древні ракоподібні –лускогузи, або щитні, чиї яйця переживають висихання влітку, проморожування взимку, багаторічне зберігання, не гинуть також від радіації, а коли потрапляють знов у теплу калюжу, дають нове покоління щитнів. Ракоподібні є важливими харчовими тваринами для людини. В їжу вживають велику кількість видів креветок, а також омарів, лангустів, крабів, річкових раків.

МЕЧОХВОСТИ (XIPHOSURA)

Мечохвостів називають живими викопними тваринами через те, що п’ять сучасних видів є залишком численної фауни ракоскорпіонів, які майже повністю вимерли в мезозойську еру. Ці тварини трапляються лише у тропічних та субтропічних морях. У сьогоднішньому світі один вид зберігся на мілководді атлантичного узбережжя Центральної Америки та чотири – біля Південно-Східної Азії. Усі сучасні мечохвости досить великі за розміром, найбільші виростають майже до метра в довжину. Тіло цих тварин помітно поділяєть ся на два розділи – головогруди й черевце. Головогруди зверху вкриті міцним спинним щитом, та й все тіло закуте у товстий панцир. На черевному боці містяться численні різноманітні пари кінцівок. З-під щита виглядає черевце, на кінці якого є довгий міцний рухливий мечоподібний відросток – хвостова голка. Мечохвости – малорухливі хижаки, живляться дрібними молюс ками, червами, ракоподібними. Живуть поблизу берегів на глибині 4–10 м. Самиці відкладають яйця в пісок у відливній смузі, де хвилі накочуються на берег. Через такий екзотичний спосіб розмноження деякі пляжі перебувають під суворою охороною, щоб ці незвичні реліктові тварини зовсім не зникли з планети.

ПАВУКОПОДІБНІ (ARACHNIDA)

Павукоподібні тварини мають чотири пари ходильних ніг. Найвідоміші з них це павуки, скорпіони, кліщі. Більша частина їхніх видів заселяють суходіл, деякі вторинно перейшли до водного життя. Скорпіони (Scorpiones) заселяють більшість посушливих територій планети, лише невелика частина видів живе у тропічних регіонах. Перші древні скорпіони з’явилися на Землі приблизно 400 мільйонів років тому, і з тих часів їхній зовнішній вигляд майже не змінився. Характерні риси будови – великі клешні, та видовжене черевце, на кінці якого знаходиться отруйний гачок-жало. Самки багатьох видів скорпіонів доглядають потомство, носять на тілі численних дрібних скорпіончиків і гинуть, коли потомство підростає. Отрута скорпіонів небезпечна для людини, а деякі дрібні екзотичні види мають в отруті смертельні для людини компоненти. В Україні у Криму також живе один вид скорпіонів, можливо занесений древніми народами на цю територію, бо його розселення пов’язане з руїнами колишніх міст.
Павуків (Araneae) відомо понад 30 тисяч видів, поширені вони всесвітньо. Ці тварини добре відомі через те що вони виробляють павутину (речовину, схожу на шовк), вміють плести з неї ловильні сітки, використовувати її для вистилання нір, страхувати павутинною ниткою свій рух в тривимірному просторі, будувати з неї яйцеві кокони та таке інше. Види, що живуть у воді, навіть використовують її для будівництва спеціальних підводних мішків для повітря. Павуки дуже різноманітні за формою, розміром, забарвленням, будовою ловчих сіток та поведінкою. Найдрібніші види мають менше міліметра у довжину, а великі тропічні птахоїди – до 15 см у розмаху ніг. Павуки – хижі тварини, які вбивають свою жертву за допомогою отрути. Отрута павуків дуже сильна, але, на щастя для людини, більшість павуків виробляє дуже маленьку дозу отрути, та ще й не в змозі прокусити шкіру людини. Однак скрізь в Україні живе досить великий тарантул південноруський, який може прокушувати людську шкіру. Насправді ці павуки більшість свого життя проводять у норах, які самі для себе облаштовують, тому небезпеки для людини не складають. До того ж їхня отрута не смертельна для людини, і за своєю силою може бути прирівнена до отрути великих ос чи бджіл. На жаль, укус іншого земляного павука – каракурта (відомого ще як чорна вдова), який живе подекуди в південних областях України і в Криму, може призвести до смерті людини. Щороку кілька випадків укусів каракурта реєструється серед туристів або місцевих жителів, які перебувають на заповідних територіях в Криму. За способом життя павуків можна поділити на дві великі групи – мандрівних, які вичікують здобич на землі або на рослинах, та тенетників, які майструють різноманітні сітки з павутиння, куди заплутується жертва. Самці павуків зазвичай набагато дрібніші за самок, їхнє життя часто закінчується після парування, бо павучиха з’їдає свого кавалера, вважаючи його доброю здобиччю. Лише у небагатьох видів павуків можливе співжиття багатьох особин у спільних павутинних сітях, у яких зазвичай живуть і самці цього виду, а також можуть співіснувати павуки інших видів.
Кліщі (Acari) – невеликі, іноді мікроскопічно малі павукоподібні з дуже різноманітним способом життя. Як і павуки, це досить поширені та численні тварини, які живуть у ґрунті, на рослинах, гніздах птахів, ссавців та комах, паразитують на інших безхребетних та хребетних тваринах, вторинно освоїли прісноводні та морські біотопи. Ґрунтові панцирні кліщі перетравлюють органічні рештки і тим самим поліпшують властивості ґрунту. Деякі кровосисні та паразитичні кліщі (іксодові та аргасові кліщі, коростяний свербун, курячий кліщ) добре відомі людям через те, що можуть переносити небезпечні вірусні та бактеріальні інфекції. Кровосисні іксодові кліщі здатні непомірно збільшуватися, коли висисають велику кількість крові. Голодний собачий кліщ, розміром у 3–4 мм, коли насичується кров’ю розростається до розмірів великої квасолини, маса його може збільшуватися в 200 разів. Рослиноїдні та хижі кліщі, що живуть на рослинності, у лісовій підстилці та листовому опаді, на поверхні ґрунту чи скелях досить численні, вони утворюють специфічні угруповання дрібних істот, які залежать одне від одного.

БАГАТОНІЖКИ (MYRIAPODA)

Багатоніжки виключно наземні тварини. Тіло їхнє складається з великої кількості сегментів, кожен з яких має одну або дві пари ніжок. На голові є вусики (органи нюху та дотику) та очі. Внутрішні органи, що утворюють дихальну, травну системи та органи розмноження не так сегментовані та єдині для всього організму багатоніжок. Деякі зі сколопендрових багатоніжок небезпечні для людини. Один з таких видів живе в південних районах України – сколопендра оперезана. Доросла вона досить велика – 8–12 см. Отруйні залози сколопендри розташовані в першій парі ніг, які закінчуються міцним проколюючим кігтем. Називають цю пару ніг ногощелепами. Як і всі інші сколопендри, цей хижак веде нічний спосіб життя, любить нишпорити біля людського житла, залазити в палатки і речі туристів та відпочивальників у диких місцях. Укус сколопендри дуже болючий, але серйозної шкоди здоров’ю людини не завдає.

 


Метелик
німфаліда



Кобилка




Листовидка сухолиста



Краб
паралітод



Краб-каллапа



Краб-літод