Національний Науково-природничий Музей

ПТАХИ (AVES)

Хоча клас птахи є окремою групою хребетних тварин, вони зберегли чимало рис, властивих їхнім предкам – плазунам. Але водночас у процесі еволюції птахи зазнали прогресивних змін своєї біології, в тому числі низку морфологічнихперетворень. У світовій фауні нараховується близько 8600 видів птахів, в Україні – 422 види. Завдяки здатності до польоту птахи заселили всю земну кулю і трапляються скрізь до південного та північного полюсів. Деякі перелітні види під час сезонних міграцій долають великі відстані, іноді в тисячі кілометрів. Наприклад, полярна крачка, яка гніздиться в тундрах північної півкулі, перелітає зимувати у південну півкулю – до узбережжя Антарктиди.
Одними зі своєрідних нелітаючих птахів є пінгвіни (Sphenisciformes). Вони заселяють південну півкулю, розмножуючись, головним чином, на антарктичних і субантарктичних узбережжях. Усі види пінгвінів нерозривно пов’язані з морем. Їхні передні кінцівки перетворені на ласти, а швидке плавання – це фактично підводний політ. В експозиції представлено 10 видів цієї групи. Найцікавішими, безумовно, є імператорський пінгвін (Aptenodytes forsteri), що має масу до 46 кг. Він (єдиний серед усіх птахів!) виводить своїх пташенят в Антарктиді взимку. В пошуках їжі цей птах може пірнати на глибину до 265 м.
Найбільшими птахами, що живуть в наш час, є страуси (Struthioniformes), поширені в Африці, до недавнього часу траплялися і в Аравії. Ці птахи мають масу до 100 кг і, як наслідок, втратили здатність до польоту, але відмінно бігають, досягаючи швидкості понад 50 км/год. У наш час широкого розповсюдження (в тому числі і в Україні) набули страусячі ферми, на яких їх розводять головним чином для отримання дієтичного м’яса. На експозиції також представлені інші нелітаючі птахи: нанду (Rheiformes), казуароподібні (Casuariiformes) і ківі (Apterygiformes).
Тінаму (Tinamiformes) зовнішньо схожі на куріпок, але ведуть сутінковий або нічний спосіб життя та заселяють Центральну та Північну Америку. Вони дуже добре бігають, але літають неохоче. До типово водяних птахів можна віднести гагар (Gaviiformes), поширених виключно у північній півкулі та поганок (Podicipediformes), які населяють майже всю Земну кулю. Усі вони добре плавають і пірнають, але на суші пересуваються повільно. 4 види гагар та 5 видів поганок зустрічаються на території України.
Альбатроси, буревісники та качурки (Procellariiformes) більшу частину життя проводять у відкритому океані, літаючи над водою в пошуках корму та відпочиваючи на її поверхні. Більшість з них тільки в період розмноження збираються в основному на океанічних островах, щоб вивести своє потомство. Цікаво, що кладка цих птахів складається лише з одного яйця, їжа – з морських ракоподібних, риби, головоногих молюсків та падла.
До пеліканоподібних (Pelecanifor-mes) належать дуже різноманітні за зовнішнім виглядом та екологією водні птахи середнього та великого розміру і масою 0,4–14 кг. Їх винятковою особливістю є те, що всі 4 пальці на лапі з’єднані загальною плавальною перетинкою, а язик, зазвичай, редукований. Усі вони дуже добре плавають та більшість з них і добре пірнають. Основу їхньої їжі складає риба. На території України гніздує 2 види пеліканів і 3 види бакланів. Рожевий (Pelecanus onocrotalus) та кучерявий (P. crispus) пелікани, а також чубатий (Phalacrocorax aristotelis) і малий(P. pygmaeus) баклани занесені до Червоної книги України.
До ряду лелекоподібних (Ciconii–formes) належать довгодзьобі, довгошийні та довгоногі біляводні птахи з характерною зовнішністю – лелеки, чаплі або ібіси. Поширені вони на всій Земній кулі, крім Арктики і пов’язані головним чином із берегами водойм, мілководь та боліт.В Україні добре відомий народний улюбленець – чорногуз, або лелека білий (Ciconia ciconia), який гніздує в селах поряд із житлом людини. За легендою він приносить та оберігає щастя сім’ї, на території садиби якої пара цих птахів побудує гніздо. В Червону книгу України занесені жовта чапля (Ardeola ralloides), косар (Platalea leucorodia), коровайка (Plegadis falcinellus) та лелека чорний (Ciconia nigra).
Велике практичне значення, особливо для мисливського господарства, мають представники гусеподібних (Anseriformes). Це лебеді, гуси, качки, їхній игляд знайомий майже кожному. Предком європейських порід домашніх гусей була гуска сіра (Anser anser), китайських – тепер вже рідкісна гуска сухоніс (Cygnopsis cygnoides). Низку видів цього ряду занесено до Червоної книги України, зокрема: казарку червоноволу (Rufibrenta ruficollis), лебедя малого (Cygnus bewickii), огаря (Tadorna ferruginea), чернь білооку (Aythya nyroca), гоголя (Bucephala clangula), савку (Oxyura leucocephala) та пухівку (Somateria mollissima).
Кремезна будова, гачкуватий дзьоб, відмінний зір, завжди не покриті пір’ям довгі пальці на ногах, які закінчуються міцними, сильно зігнутими та гострими кігтями, відмінні льотні якості, все це є характерними ознаками представників ряду денних хижих птахів, або соколоподібних (Falconiformes). Заселяють вони найрізноманітніші ландшафти та поширені фактично по всій Земній кулі, крім Антарктики та кількох океанічних островів. Способи полювання та склад їжі у різних видів широко варіюють, але переважна більшість з них живиться тільки тваринною їжею. У деяких видів у процесі еволюції виробилася вузька поживна спеціалізація. Грифи, сипи, стерв’яки живляться різноманітним падлом – в основному м’якими тканинами загиблих тварин; ягнятник (Gypaetus barbatus) поїдає кістки, іноді кидаючи їх з великої висоти на каміння, щоб розтрощити; скопа (Pandion haliaetus) – типовий рибоїд; великі соколи та яструби – птахоїди; змієїд (Circaetus gallicus) поїдає плазунів. Здавна деякі хижаки (великі соколи, яструби, беркут) після спеціального навчання використовувались людиною як ловчі птахи на соколиних полюваннях. Дуже полюбляв ці соколині полювання й київський князь Володимир Великий, тому на реверсі його монет було вибито стилізоване зображення сокола, що нападає на свою здобич. З 35 видів цього роду, що живуть на Україні, 20 занесено до Червоної книги України.
До ряду куроподібних (Galliiformes) належать дуже різноманітні за розмірами наземні або наземно-деревні птахи типової куроподібної зовнішності. Чимало видів цієї групи належать до об’єктів спортивного, а інколи і промислового полювання. З родини тетеревиних (Tetraonidae) на території України гніздяться 3 види. Це занесений до Червоної книги України глушець (Tetrao urogallus), а також тетерук (Lyrurus tetrix) і орябок (Tetrastes bonasia) – лісові види, які ведуть осілий спосіб життя. Пальці їхніх ніг оторочені роговими виростами у вигляді бахроми, завдяки яким вони можуть не провалюючись рухатися по пухкому снігу й триматися на вкритих кригою гілках дерев. Тетеруки взимку навіть можуть спати в снігу. З родини фазанових (Phasianidae) в нашій країні гніздяться 4 види. Всім добре знайом красень-фазан (Phasianus colchicus), маленька перепілка (Coturnix coturnix) та куріпка сіра (Perdix perdix), виводки якої восени можна зустріти навіть у багатьох парках Києва. Близький родич куріпки – кеклик (Alectoris chukar) акліматизований в Україні у Гірському Криму.
До ряду журавлеподібних (Gruiformes) з погляду сучасної науки належать, крім родини журавлевих (Gruidae), також дрохвові (Otididae), пастушкові (Rallidae) та кілька інших родин. У лісових районах України поширений журавель сірий (Grus grus), у степах – журавель степовий (Anthropoides virgo). Обидва види занесено до Червоної книги України. Справжньою перлиною Азії є особливо шанований в Японії японський журавель (Grus japonensis), який у Країні сонця, що сходить, визнаний напівбожеством. З дрохвиних у степах України живуть дрохва (Otis tarda) та хохітва (Tetrax tetrax), також занесені до Червоної книги України. Представники родини пастушкових населяють водойми, зарослі очеретом і рогозом (у тому числі й болота), а також різноманітні луки. Більшість з них ведуть потайний спосіб життя, тому їх легше почути, ніж побачити. Такі види, як лиска (Fulica atra) та водяна курочка (Gallinula chloropus) є об’єктами полювання. Занесений до Червоної книги України лежень (Burhinus oedicnemus), заселяє піщані коси з рідкою рослинністю на морських узбережжях, а також берегах та островах Дніпра.
До ряду сивкоподібних (Charadriiformes) належать птахи дрібних та середніх розмірів з характерною зовнішністю куликів, мартинів та чистунів. Більшість з них ведуть переважно біляводний або водний спосіб життя, і лише декілька видів куликів освоїли сухі місця перебування. Кулики (Charadrii) блукають мілководдями або сушею, здобуваючи свій корм (дрібних комах, ракоподібних, червів та молюсків); деякі з них (плавунчики) плаваючи, скльовують здобич з поверхні води. Усі вони відмінні літуни. Яйця строкатого забарвлення кулики відкладають просто на землю у невелику виїмку. Їхні пташенята після вилуплювання з яєць та обсихання залишають гніздо. З 50 видів куликів нашої фауни 9 занесено до Червоної книги України. Найрідкіснішими з них є кульон тонкодзьобий (Numenius tenuirostris).
Білі сивки, або футляроноси (Chionidae), яких у світовій фауні налічується лише два види, мешкають в Антарктиці та Субантарктиці. Звичайна біла сивка (Chionis alba) схожа на голуба або навіть на курку, єдиний гніздовий вид Антарктики, у якого між пальцями на лапах відсутні плавальні перетинки. З водними просторами пов’язані представники родини мартинові (Laridae), три передніх пальці на ногах у них з’єднані плавальними перетинками. Мартинові досить поширені у Палеарктиці, але є види, які мають обмежений ареал. До таких належать: дуже корисний середземноморський мартин (Larus melanocephalus), що гніздується на півдні України, в тому числі – на островах Чорноморського біосферного заповідника. Зовні на нього схожий реліктовий мартин (L. relictus), його можна зустріти в Казахстані та Забайкаллі; буроголовий мартин (L. brunnicephalus), який живе на озерах високогірного Паміру; та легендарний рожевий мартин (Rhodostethia rosea), який населяє тундру Східного Сибіру. Із 21 виду чайкових птахів нашої фауни два занесено до Червоної книги України. Це мартин каспійський (Larus ichthyaetus) та крячок каспійський (Hydroprogne caspia). Дуже схожі на мартинів поморники (Stercorariidae), які поширені на морських узбережжях високих широт. На відміну від мартинів, центральна пара рульових пер в їхньому хвості видовжена та виходить за вершини інших. Поморники використовують найрізноманітнішу тваринну і як виняток – рослинну їжу (ягоди), часто відбирають корм у інших морських птахів, що живуть поряд. Це явище має назву клептопаразитизм. Інколи в період міграцій деякі види цього роду залітають на територію України. Чистуни або алькові (Alcidae) пристосовані до пірнання і плавання та поширені на морських узбережжях північної півкулі від арктичних до помірних широт. В період гніздування вони часто утворюють так звані пташині базари, на яких збирається до 600 тис. птахів.
Ряд папугоподібні (Psittaciformes) об’єднує птахів дрібних, середніх та великих розмірів. Вони мають масивний, широкий, гачкуватий дзьоб, біля основи верхньої щелепи якого є специфічний наріст (восковиця). Ноги короткі, міцні, два пальці повернуті вперед, два – назад. Хвіст різної довжини, нерідко довгий, східчастий. В оперенні часто присутні дуже яскраві кольори. Заселяють ліси, чагарники, рідко – пустелі і напівпустелі тропіків та зрідка живуть у помірній смузі. Дуже часто утримуються в неволі через гарне забарвлення пір’я та здібність імітувати різноманітні звуки, в тому числі й мову людини. До ряду голубоподібних (Columbiformes) належать переважно рослиноїдні птахи з типовим виглядом голуба або рябка. Заселяють вони різноманітні ландшафти від помірних до тропічних широт всієї Земної кулі. Предком усіх порід свійських голубів є сизий голуб (Columba livia).
Турако (Musophagidae) та справжні зозулі (Cuculidae) об’єднуються в ряд зозулеподібних (Cuculiformes). Це переважно птахи дрібних та середніх розмірів, що живуть на деревах. Рослиноїдні турако характерні для тропічних лісів Африки. Твариноїдні зозулі, як правило, поширені на всіх материках, крім Антарктиди. Багатьом видам властивий гніздовий паразитизм, при якому самка підкидає свої яйця до гнізд птахів інших видів.
Особливу групу утворюють нічні мисливці – дрімлюги (Capri mulgifor-mes) – комахоїдні птахи, які великим широко розкритим ротом хапають свою здобич у польоті. Химерний вигляд сов (Strigiformes) здавна був джерелом легенд та забобонів. А між іншим, це дуже корисні птахи, які живляться переважно мишовидними гризунами. Великий пугач (Bubo bubo) і маленький сичик-горобець (Glaucidium passerinum), сич волохатий (Aegolius funereus) і сова довгохвоста (Strix uralensis), сова бородата (S. nebulosa) та сипуха (Tyto alba) занесені до Червоної книги України. Більшість сов ведуть осілий спосіб життя, однак, дуже часто взимку при нестачі корму вони здійснюють далекі кочівлі в його пошуках. Так, біла сова (Nyctea scandiaca), яка живе в північних тундрах, на зиму може відкочовувати в південніші райони, при цьому іноді залітає на територію України.
Типовими «дітьми повітря» є серпокрильці (Apodi), які більшу частину свого життя проводять у польоті, полюючи за дрібними комахами. Разом з крихітними колібрі (Trochili), які поширені тільки в Новому Світі, вони об’єднуються в ряд серпокрильцеподібних (Apodiformes). Зовні схожі в польоті на метеликів-сфінксів, колібрі нерозривно пов’язані з квітуючими рослинами, на квітах яких вони живляться, поїдаючи з них нектар та дрібних комах. Ряд ракшеподібних (Coraciiformes) об’єднує спеціалізовані групи птахів, які дуже різняться за розміром, зовнішнім виглядом, екологією та іншими особливостями. На експозиції представлені різні види родин рибалочкових (Alcedinidae), тоді (Todidae), бджолоїдкових (Meropidae), ракшевих (Coraciidae), одудових (Upupidae) і птахів-носорогів (Bucerotidae). Більшість з них мають дуже яскраве забарвлення, різноманітну форму і розміри окремих частин тіла. Переважна більшість представників цих родин заселяють тропіки, у помірних широтах живуть лише деякі види. На території України гніздяться 4 види цього ряду. Це рибалочка (Alcedo atthis), бджолоїдка (Merops apiaster), сиворакша (Coracias garrulus) і одуд (Upupa epops). «Лікарями лісу» часто називають дятлів (Piciformes), добре знайомих багатьом людям. У фауні України їх нараховується 10 видів. Найбільшим з них є чорна жовна (Dryocopus martius), а найдрібнішими – дятел малий (Dendrocopos minor) і крутиголовка (Jynx torquilla).
Невгамовні синиці (Paridae) та всюдисущі ворони (Corvidae), стрімко літаючі ластівки (Hirundinidae) та мирські захребетники горобці (Passeridae), чудові в своєму вбранні райські птахи (Paradisaeidae) та провісники зими червоногруді снігурі (Fringillidae) – усі вони та багато, багато інших птахів належать до найчисленнішого за кількістю родин (72) та видів (приблизно 5100) ряду горобцеподібних (Passeriformes).
З 422 видів птахів фауни України 167 належать до цього ряду. Поширені горобцеподібні практично по всій Земній кулі, крім Антарктики та кількох невеликих океанічних островів, сильно віддалених від материків. Більша кількість видів – мешканці різноманітних деревних та чагарникових заростей (особливо тропічних лісів). Частина з них живе у відкритих та інших типах ландшафтів. Представники багатьох видів піднімаються високо в гори, інші заселяють багато островів. Живлення дуже різноманітне. Їдять комах й інших безхребетних, насіння, плоди, деякі види живляться майже виключно пилком та нектаром, є і практично всеїдні форми. Частина видів осілі або кочові, навіть у високих широтах, інші перелітні. Звичайно моногами. Як правило, досягають статевої зрілості і приступають до розмноження у віці трохи менше року. У фауні України 8 видів занесено до Червоної книги України. Це: червоноголовий (Lanius senator) і сірий (L. excubitor) сорокопуди, рожевий шпак (Sturnus roseus), альпійська тинівка (Prunella colaris), очеретянка прудка (Acrocephalus paludicola), золотомушка червоночуба (Regulus ignicapillus), строкатий скеляр (Monticola saxatilis) і вівсянка чорноголова (Emberiza melanocephala).
Про практичне значення птахів розповідати недоцільно – усі вони, за одним винятком (в Україні умовно шкідливою можна вважати тільки сіру ворону), корисні. В житті людини птахи здавна мали важливе естетичне значення. Свідченням цього є численні приклади в образотворчому мистецтві, музиці, народній творчості. На експозиції представлені також каталоги наукової колекції птахів музею і випуски українського орнітологічного журналу «Беркут».


Сокол-сапсан



Чирянка мармурова



Дрохва

Кульон тонкодзьобий



Вітрина папуг



Рибалочка ошийниковий


Котінга блискуча



Трупіал червоноголовий



Сорокопуд чагарниковий

 

 


Діорама «Карпати»



Діорама «Пташиний базар»



Діорама «Українське Полісся»