Вступ (збереження біорізноманіття і моніторинг)

     Одним з найважливіших результатів "Самміта Землі" ("Earth Summit" - конференції Організації Об’єднаних Націй по проблемам сталого розвитку), що відбувся 1992 р. у бразильському місті Ріо-де-Жанейро, стало широке визнання концепції збереження біологічного різноманіття. Вважається, що воно звичайно проявляється в генетичному різноманітті, біохімічній, цитологічній і фізіологічній різноякісності будь-яких живих істот, в їх популяційному, видовому багатстві та ін. Причиною такої зустрічі стало розуміння того, що збереження біорізноманіття є складовою частиною і основною умовою збалансованого розвитку людства. Її результатом - прийняття Конвенції про біологічне різноманіття, яка була підписана Україною і ратифікована Верховною Радою в 1994 р.

      Аналіз теоретичних і практичних підходів до формування знань про біорізноманіття показав, що першим кроком у цьому напрямку є організація його моніторингу. Під останнім звичайно розуміється система регулярних спостережень у просторі і в часі, яка дає, в першу чергу, інформацію про стан тих параметрів біорізноманіття (у минулому, сучасному і в прогнозі на майбутнє), які підтримують природний гомеостаз екосистем і мають важливе значення для життєдіяльності людини.

      Багатообразне проявлення біорізноманіття потребує різних програм його моніторингу, але при цьому одна з його основних частин завжди повинна передбачати розділ, який має передумовою інвентаризацію компонентів біорізноманіття. Вважається, що при цьому одним з найважливіших етапів є підготовка фауністичних (флористичних і ін.) списків окремих крупних таксонів і створення відповідних кадастрів. Науково-прикладне значення останніх полягає, серед іншого, у можливості представлення просторового поширення тих компонентів біорізноманіття, які потребують особливої уваги щодо їх охорони і раціонального використання.