Проблемні ситуації в охороні земноводних (гібридизація, мінімальна життєздатна популяція тощо)

      У питаннях, пов'язаних з охороною і моніторингом об'єктів Червоної книги України є ряд моментів, які потребують спеціального вивчення. Дана робота не претендує на їх всеосяжний розгляд, а тільки відзначає деякі з них, які пов'язані в тій чи іншій мірі з проблемою збереження і моніторингу окремих представників класу Земноводних, а також із підготовкою їх кадастрів. У першу чергу потрібно вказати на те, що основним об'єктом, з яким пов'язане створення Червоної книги України, є вид (почасти й популяція). Разом з тим, у спеціальних дослідженнях останніх років було показано, що рішення про таксономічний ранг і рівень відмінностей (окремі популяції, підвиди, види) часто-густо залежить від того, якої з видових концепцій притримується автор (Писанец, 2001, 2002).

      З іншого боку, переконливо доведено (Dubois, 1998), що вид не є єдиною еволюційно-таксономічною одиницею, а серед нижчих хребетних таким також є клептон (серед рептилій - клонон). Такі еволюційно-тасономічні одиниці характеризуються специфічними особливостями і чікими відмінностями від виду. В Україні представником клептона є Жаба їстивна Rana kl. esculenta Linnaeus, 1758. Таким чином, при організації моніторингу тварин, які підлягають охороні, їх популяції можуть бути представлені такими еволюційно-таксономічними одиницями як вид (підвид) або клептон (у рептілій - клонон). Інша проблема, пов'язана з охороною і моніторингом червонокнижних видів, обумовлена гібридизацією. У теперішній час можна вважати доведеним, що вид як окрема еволюційно-таксономічна одиниця не завжди є (абсолютно) закритою генетичною системою, а в цілому ряді випадків у природних популяціях має місце природне схрещування між представниками різних видів.

      Прикладами гібридизації між різними видами тварин, занесених до Червоної книги України, може служити широка гібридизація між червоночеревою і жовточеревою джерлянками, випадки виявлення гібридів між зеленою і очеретяною ропухами, гребінчастим і дунайським тритонами, а також між звичайним і карпатським тритонами. В усіх подібних випадках основною проблемою є відсутність можливості безумовного віднесення таких гібридних особин і популяцій до конкретного таксону через насичення їх "чужорідними" генами, які походять від батьків з різним систематичним положенням, і, як наслідок, виникає складність позначення охоронного статусу таких гібридів. До остаточного вирішення подібних питань пропонується таких тварин, носіїв генних комплексів, які походять від батьків занесених до Червоної книги України, розглядати як таких, що також підпадають під дію Закону про Червону книгу України.

      Особливе місце в питаннях охорони об'єктів живої природи займає проблема, пов'язана з чисельністю мінімальної життездатної популяції і найменьшою (чисельністю) генетичної популяції (Ивенс и др., 1989; Межжерін та ін., 1997, Межжерін та ін., 1999 і ін.). У даному випадку мова йде про те, що при формуванні тих чи інших підходів охорони конкретних груп організмів (у нашому випадку представників тих чи інших таксонів земноводних) необхідно знати мінімальну чисельність популяції, яка в природних умовах дозволяє існувати її представникам протягом визначеного (часто необмежено тривалого) часу. Така чисельність звичайно залежить від демографічних (строки досягнення статевої зрілості, статевий і віковий склад, плодючість, смертність, тривалість репродуктивного періоду тощо) і генетичних параметрів (генетичного різноманіття, яке часто пов'язане із ступенем гетерозиготності). Перші спроби подібних розрахунків з точки зору рівня гетерозиготності окремих популяцій віт-чизняних амфібій вже є (Межжерін та ін., 1997). Відповідно до таких розрахунків, наприк-лад, розмір елементарної популяції повинен складати для прудкої жаби 400 - 450 особин, плямистої саламандри - 300, альпійського тритона - 100, карпатського тритона - 30 особин. Більш докладна інформація щодо генетичних і демографічних параметрів наводиться у видових нарисах.