Земноводні та їх роль у стабільності функціонування екосистем

     Словом Земноводні, або Амфібії (Amphibia), називають хребетних, існування яких (від їх появи до смерті, тобто протягом їх онтогенезу) має подвійний характер. Це означає, що життя кожної тварини на першому етапі, як правило, починається з личинкової стадії і протікає звичайно в прісних водоймах. Потім, дещо пізніше, під час другого етапу, відбувається суттєва перебудова всього організму, або метаморфоз, і пуголовки перетворюються на дорослих тварин, які більшу частину життя проводять вже в умовах наземного життя. Специфіка цих тварин віддзеркалює головну рису їх еволюції: пов’язані за своїм походженням із рибами, вони першими серед наземних хребетних освоїли екосистеми у наземному середовищі.

      Звичайно під екосистемою розуміється суспільство сумісно функціонуючих організмів, нерозривно пов’язаних між собою і таких, що постійно взаємодіють як один з одним, так і з оточуючим їх фізичним середовищем. Для нормального функціонування екосистем дуже важливим є максимально можливе використання неживої складової середовища і підтримання трофічних ланцюгів або ланцюгів живлення (= транспортування енергії по екосистемі). І тут амфібії відіграють виключно важливу роль, оскільки тільки одні вони з усіх наземних хребетних характеризуються тим, що одна частина їх життя проходить у водному середовищі (личинкова стадія), а друга - переважно в наземно-повітряному. При цьому пуголовки амфібій живляться дрібними водними безхребетними, мікроорганізмами, водоростями тощо. У спектр живлення дорослих особин, які є хижаками, входить чимало груп наземних безхребетних і рідше хребетних тварин. У свою чергу, земноводні є об’єктом полювання для дуже багатьох плазунів, птахів і ссавців.

      Амфібії виключно важлива сполучна ланка в передачі енергії від акумулюючих енергію джерел у вигляді безхребетних на більш високі рівні - плазунам, птахам і ссавцям. Транспортування енергії земноводними надзвичайно ефективне через те, що завдяки своїй холоднокровності вони можуть існувати при набагато нижчих температурах у порівнянні з іншими хребетними. Порівняння теплокровних і холоднокровних наземних хребетних показало, що перші (птахи і ссавці) близько 98 % енергії, яку одержують з їжею, витрачають на вироблення тепла і тільки 2 % на формування нових тканин. На відміну цього холоднокровні використовують тепло сонця при обмеженій утилізації енергії їжі на "обігрівання" свого тіла, що дає їм можливість використовувати близько 50 % її об’єма на формування нових тканин.

      Більше того, хоч земноводні триваліше засвоюють іжу, вони більш ефективні в перет-воренні її біомаси. У порівнянні з теплокровними приблизно таких же розмірів тіла, вони досягають статевої зрілості відносно пізніше і живуть довше. Деякі дослідники вважають, що за своєю здібність накопичувати енергію в екосистемах, вони навіть чимось нагадують рослини (Stebbins et al., 1995).