Національний науково-природничий музей Національної академії наук України

1. Вусач-титан велетенський

Вусач-титан велетенський (лат. Titanus giganteus (Linnaeus, 1771)) — жук із родини вусачевих (Cerambicidae), підродини Prioninae. Належить до найбільших комах на Землі, досягаючи 120–170 мм в довжину та сухій вазі 22–26 г. Розповсюджений у Неотропічній області Південної Америки.

Вусачі-титани нічні тварини: надвечір їхня активність зростає, вони виходять зі схованок, де проводять більшу частину дня (рослинна підстилка, дупла, гнилі колоди тощо), підіймаються на підвищення і злітають. Самці чутливіші до світла, ніж самки, найчастіше саме самці є здобиччю колекціонерів. Життя імаго (дорослих особин) триває три-п'ять тижнів, протягом цього часу вони не живляться, а живуть за рахунок поживних речовин, накопичених личинками протягом активної фази живлення та росту. Життєвий цикл цих гігантів достеменно поки не з'ясований.

2. Жук-Геркулес

Жук-Геркулес (лат. Dynastes hercules (Linnaeus, 1758) — жук з родини Скарабеєвих, або Пластинчастовусих (Scarabaeidae), підродини Dynastinae. Є фантастичні факти про цього прекрасного представника комах, які стверджують про можливість особин переносити об'єкти в 850 разів важчі за тіло, однак при проведенні експериментів з меншою масою показав, що максимум можливостей — перенесення об'єктів до 100 раз тяжчі за власну масу, хоч жук при цьому ледве може рухатися.

Максимальна довжина тіла самця — 171 мм, а самки — значно менша — до 80 мм. Розмір більшості особин самців складає 125-145 мм. Розмір крил до 22 см. Забарвлення надкрил самців залежить від вологості навколишнього середовища. Іноді надкрила самців набувають рідкісного блакитно-сірого забарвлення. Великий загнутий ріг притаманний лише самцям. Личинки досягають значних розмірів. Зустрічаються в Центральній та Південній Америці, островах Карибського моря протягом всього вологого сезону.

3. Жук-слон

Жук-слон (лат. Megasoma elephas Fabricius, 1775) — жук з родини Пластинчастовусих (Scarabaeidae), підродини Dynastinae. Поширений у Неотропіках.

За розміром сягають 70–120 мм, деякі самці бувають і більшими, причому вони в 2-3 рази перевищують за розмірами самок. Живуть у вологих тропічних лісах Мексики, Центральної та Південної Америки. Активні вночі, можуть підтримувати високу внутрішню температуру при активному пересуванні, незважаючи на зниження температури навколишнього середовища. Чисельність цих жуків значно зменшилася з вирубкою тропічних лісів, що зменшило площі для спарювання та розмноження. У таких країнах як Коста-Ріка, Нікарагуа та інших Центральноамериканських країнах люди використовують голови самців жука-слона як прикрасу — у вигляді намиста, прикрашеного золотом. Це також вплинуло на чисельність виду.

Представників цього виду використовують для досліджень польоту комах. Для цього науковці університету Берклі (Університет Каліфорнії) використовують вживлені електроди у структури тіла личинок, щоб потім контролювати політ імаго.

4. Жук-голіаф

Жук-голіаф (лат. Goliathus goliatus  Linnaeus, 1771) — вид з родини Пластинчастовусих , підродини Cetoniinae. Живуть у Екваторіальній Африці.

Довжина тіла самців коливається від 70 до 110 мм, а самок — 50–80 мм. Самці можуть досягати маси тіла до 47 грамів і вважаються найважчими жуками світу. За деякими даними маса може сягати 80–100 грамів. Самці мають рогоподібний виріст на голові, у самок такого виросту нема, а голова у формі щита, що сприяє кращому викопуванню виїмок для відкладання яєць. Активні та літають вдень, більшу частину часу проводять в кронах дерев, а спускаються на поверхню ґрунту дуже рідко. Живляться соком дерев та перезрілими фруктами. Імаго живуть доволі довго — до 6 місяців.

Після спарювання самки зариваються в землю, де відкладають яйця. Личинки харчуються перепрілим листям та перегноєм, а також їм властивий канібалізм — личинки старшого віку можуть поїдати більш молодих особин. До кінця розвитку личинки можуть досягати 150 мм довжини та мають масу до 100–110 грамів. Лялькування відбувається під землею.

5. Вусач-каліпоґон реліктовий

Вусач-каліпоґон реліктовий (Callipogon relictus Semenov, 1899) — жук з родини Вусачів, підродини Prioninae. Найбільший жук фауни Сходу Росії (Амурська область), Кореї та Китаю.

Довжина тіла самців — 85–112 мм, самок — 65–85 мм. Вусики у самця довші, ніж у самки, не досягають вершини надкрил. Кожна самка відкладає до 28 яєць. Личинки розвиваються переважно в деревах з товстим стовбуром — в'язі спорідненому (Ulmus propinqua), ясені маньчжурському (Fraxinus mandschurica), липі амурській (Tilia amurensis) і тополі Максимовича (Populus maximowiczii); рідше заселяє дуб монгольський (Quercus mongolica), березу ребристу (Betula costata) і клен маньчжурський (Acer mandschurica). Для розвитку личинок у першу чергу потрібні усихаючі на корені дерева; зі впалих, але попередньо заселених дерев, виходять невеликі жуки. Дерева, заселені личинками вусача, як правило заражені грибком Pleurotus citrinopileatus, що сприяє розкладанню деревини. Розвиток личинки триває 4–6 років. Личинки різних віків часто зустрічаються разом.