Національний Науково-природничий Музей

ГУБКИ (PORIFERA, АБО SPONGIA)

Серед багатоклітинних тварин (Metazoa) губки мають найпростішу будову, вони схожі на колонії одноклітинних. Але насправді це одне тіло та цілісний організм, у якому певні групи клітин спеціалізовані на циркуляції води, перетравлюванні їжі, захисті від ворогів чи розмноженні. Губки бувають досить різноманітними за формою. Це переважно морські організми, що ведуть прикріплений спосіб життя. Розміри губок – від кількох міліметрів до двох метрів, як, наприклад, келих Нептуна (Geodia neptuni), що десятками років росте на мілководді теплих тропічних морів та може вирости більшим за людину. Деякі губки досить яскраво забарвлені, як «морський апельсин» – губка-геодія з Мексиканської затоки Атлантики. У наш час на планеті живе майже 3000 різних видів губок. Усі губки для живлення проціджують крізь себе воду, тому вони є найвидатнішими фільтраторами природних водойм. Інша надзвичайна здатність губок – відновлення цілого організму з будь-якого маленького шматочка – властива цим тваринам через велику самостійність клітин їхнього тіла. Деякі губки доволі відомі. Протягом усього історичного часу в Середземному морі здобувають грецьку губку (Euspongia officinalis), тіло якої не має вапнякових голок, складається лише з м’якого спонгіну, і яку використовують для миття тіла. Згодом назва цих організмів стала назвою предмету для миття. Скляні губки досить декоративні – їх донині добувають в Японії з моря на сувеніри. Добре відома наша прісноводна губка бодяга, порошок з якої використовують у медицині і косметиці для розтирань хворих суглобів чи розтягнутих м’язів.