Національний Науково-природничий Музей

МОЛЮСКИ (MOLLUSCA)

Молюски, як і комахи, є найбільш еволюційно довершеними тваринами серед безхребетних. Найрізноманітніші за формою та способом життя молюски живуть у морях, океанах та прісних водоймах. Велика частина видів черевоногих молюсків освоїла життя на суходолі. Більшість молюсків зразу після перетворення на дорослу форму будують черепашку з солей вугільної та кремнієвої кислоти з додаванням органічних речовин. Черепашка розбудовується та ремонтується молюском впродовж всього його життя. Інший незвичайний орган молюска – радула, спеціальна тертушка для зішкрібання та подрібнення їжі. Радула деяких видів несе тисячі дрібних зубчиків, через це молюски вважаються найзубатішими тваринами на планеті.
У двостулкових молюсків (Bivalvia) черепашка складається з двох половинок, з’єднаних на спині спеціальним замком. Вони досить примітивні за будовою, бо в дорослому стані ведуть малорухливий спосіб життя. Деякі види двостулкових молюсків живуть у наших річках і озерах, але морських мешканців набагато більше. Добре відомо, що в черепашках двостулкових можуть формуватися перлини, які традиційно використовують як прикраси. Перлини добувають як з морських молюсків – піннід, устриць, так і з річкових видів – перлівниць. Чимало видів двостулкових молюсків людина здавна використовує в їжу, а з деяких часів і вирощує в культурі. Найвідоміші їстівні молюски – це мідії та устриці. До двостулкових належить найбільший у світі молюск – гігантська тридакна, який може бути завдовжки півтора метри та масою до чверті тонни, але досягти таких розмірів молюск може лише коли він проживе кілька десятків років у теплих тропічних мілководдях. Двостулкові – одна з груп тварин, яким ми зобов’язані чистотою води, бо практично всі вони фільтратори за типом живлення.
Черевоногі молюски (Gastropoda) мають суцільну черепашку здебільшого спіральної форми, але трапляються й досить екзотичні форми. Більша частина видів живе у морях, деякі пристосувалися до життя у прісних водоймах та на суходолі. Це найбагатша видами група молюсків. Серед черевоногих молюсків є як рослиноїдні види, так і хижаки, деякі з яких (конуси) мають дуже токсичну отруту для полювання на рибу. Хижі види, які живляться іншими молюсками (рапана), виробляють сірчану кислоту, щоб розчинити мушлю жертви та дістатись до м’якого тіла. Деякі види равликів традиційно вживає в їжу людина. Найвідоміший з них – це виноградний равлик. Черепашки морських молюсків ципрей колись правили за гроші в тубільців Океанії та Австралії. І в наш час чимало яскраво забарвлених і декоративних черепашок цінуються людьми.
Головоногі молюски (Cephalo-poda) – восьминоги, кальмари, каракатиці, аргонавт, наутілус, за рівнем інтелекту не поступаються домашнім тваринам – собакам, коням. Восьминоги, наприклад, легко навчаються відкручувати гвинтову кришку зі скляної банки. Вони відомі незвичною будовою тіла зі щупальцями із присосками, незвичною чорною (туш) та брунатною (сепія) фарбою, яку вони синтезують всередині тіла та викидають у воду, щоб наполохати або дезорієнтувати нападника. Кальмари розвивають швидкість до 60 км/год та мігрують косяками по морях та океанах. Серед головоногих є види, що в дорослому стані не довші за 1 см (деякі каракатиці), але на великих глибинах Атлантики живуть велетенські кальмари, які, враховуючи довгі щупальця, досягають довжини 20 метрів і є найбільшими безхребетними тваринами в світі. Швидкий рух головоногим молюскам забезпечує гідравлічний реактивний двигун, основа якого – спеціальна порожнина, оточена сильними м’язами та спеціальна трубка-сопло, через яку тварина випорскує воду назовні. Усі головоногі мають численні спеціальні хроматофори під поверхнею шкіри, які використовують для швидкої зміни забарвлення і малюнку на тілі. Деякі види мають навіть органи, що світяться в темряві. Чимало видів кальмарів та деякі види восьминогів є промисловими тваринами. Їхнє м’ясо стало сьогодні таким же звичним морепродуктом, як риба і молюски для більшої частини людства. У Японії кальмарів навіть вирощують в культурі. Фарба з кальмарів – туш, настільки прижилася в побуті людей, що й досі її синтетичні аналоги виробляються промисловістю у великій кількості.
Досить екзотичні морські тварини – голкошкірі, погонофори, асцидії – за деякими характерними рисами внутрішньої будови та розвитку личинки схожі на хордових і хребетних тварин, що вказує на те, що їхні предки були близькі до тієї еволюційної лінії живих істот, що надалі суттєво ускладнювалися, мінялися та розвилися у різноманітних сучасних хребетних тварин, до яких також належить і людина.