Національний Науково-природничий Музей

РИБИ (PISCES)

Раніше всіх риб об’єднували в один клас, проте відмінності між окремими групами риб виявилися більшими й суттєвішими, ніж наприклад, між плазунами та птахами, і тому доцільним є виділення серед риб кількох класів, надаючи їм в цілому положення надкласу. Так, щелепороті включають три класи – хря-щові риби (Chondrichthyes), м’язистолопатеві (Sarcopterуgii) і променепері риби (Actіnopterygii). У світі вже описано 27 977 видів сучасних риб (в Україні відзначено понад 245 видів, тобто 0,9% загальної кіль кості)і щорічно описується приблизно до 100 нових видів. Хрящові риби характеризуються хрящовим внутрішнім скелетом, 5–7 парами зовнішніх зябрових щілин (або однією парою, вкритою зморшкою шкіри), відсутністю плавального міхура й легенів, зубами, розташованими кількома рядами тощо. Вони включають 2 підкласи: платівкозябрових (Elasmobranchii) та суцільноголових (Holocephali, 31 вид). Останні – це голошкірі риби великих океанічних глибин (500–2500 м), які перетирають здобич платівковидними жувальними зубами (каллоринх, носата химера). До платівкозябрових належать найрізноманітніші акули (359 видів) і скати (456), з яких тільки 28 видів живуть у прісних водах, а решта – мешканці морів та океанів. Серед акул відомі найбільші поміж риб мирні: акула китова (довжина 20 м, маса 34 т), акула велетенська (15,2 м, до 20 т), акула полярна (до 7,3 м і 750 кг), які живляться дрібними планктонними ракоподібними, але переважна більшість акул – хижаки, чимало з яких небезпечні для людини (акула-молот, акула-лисиця, пила-риба та ін.). Скати ведуть переважно донний спосіб життя, живляться безхребетними і рибою. Цікавими є електричні скати (мармуровий, малий тощо), здатні виробляти електричний струм напругою до 70 Вольт, а чорноморські морська лисиця та морський кіт можуть поранити людину своїми шипами. Серед них є велетні – велетенська манта (розмах плавців до 8 м, маса до 3 т). Вважається, що прадавні предки надкласу щелепоротих, зокрема м’язистолопатеві (Sarcopterygii), в яких основа парних плавців має вигляд м’язистих, вкритих лускою лопатей, і які об’єднують два підкласи – це лакантовидні (Сoelacanthimorpha) та дводишні (Dipnoi), в процесі історичного розвитку дали, мабуть, нову прогресивну гілку – чотириногих, або наземних хребетних (Tetrapoda). До першого підкласу належать 2 види латимерій (довжина до 1,8 м, живуть на глибинах 150–400 м), мешканців Індійського (Коморський архіпелаг) і Тихого (море Сулавесі) океанів. Дводишні об’єднують хижих риб прісних загниваючих та пересихаючих водойм, здатних дихати не тільки зябрами, але й легенями. Зокрема, лусковик австралійський (довжина до 170 см, маса до 40 кг, личинки без зовнішніх зябер, дорослі не впадають у літню сплячку) має одну легеню. Інші 4 види (довжина до 100–130 см, маса до 4–11 кг, Африка), з яких найвідоміший протоптер бурий та лепідо-сірен американський (до 125 см, Південна Америка) дихають двома зябрами, причому їхні личинки мають зовнішні зябра, а дорослі впадають у літню сплячку. Останній клас риб промене–пері – Actinopterygii (23 681 вид) поділяють на два підкласи. Один з них хрящові ганоїди – Chondrostei (36 видів) охоплює багатоперів і каламоіхтів (10 видів, прісні води Африки, здатні дихати атмосферним повітрям) та осетроподібних (27 видів). Останні включають осетрів, білуг, відомих деліка–тесною чорною ікрою і баликами (білуга, осетри атлантичний і шип та стерлядь занесені до Червоної книги України), та лопатоносів і веслоносів, цікавих своєрідною будовою голови (дуже витягнутим у вигляді лопаті, весла чи списа рилом). Інший підклас новоперові – Neopterygii (8 видів), або як їх раніше називали, кісткові ганоїди (Holostei), включає амію (прісні води Північної Америки, 1,1 м, 9,8 кг, живиться рибою, жабами, ракоподібними) і 7 видів, вкритих міцною ромбічною лускою панцирників (повільно текучі прісні води Америки, до 3,1 м і 137 кг, живляться ракоподібними, рибою, жабами, птахами). Усі інші риби (близько 23 637 видів набагато більше сучасних риб до 62 рядів) належать до відділу справжніх кісткових риб (Teleostei), кінцевої групи променеперих, в яких повністю розвинені тіла хребців і відбулося скостеніння у черепі тощо. Оселедцеподібні (364 види) – важлива складова світового промислу. З них в Україні найчастіше виловлюються хамса, шпрот, тюлька, пузанки та оселедці. Серед останніх оселедець чорноморсько-азовський прохідний нагулюється в морі, але для розмноження, звичайно на третьому–четвертому році життя, йде у великі ріки (Дунай, Дніпро та ін.). Невеличка, до 10 см завдовжки, тюлька живе у солонуватих чи опріснених водах морів, заходить у річки. Цікаво, що вона натуралізувалася у водосховищах Дніпра, де стала промисловим видом. Інша, не менш важлива група риб – лососеподібні (понад 66 видів), з представників якої добувають червону ікру. Чисельність цих риб в Україні вкрай низька, деякі стали рідкісними (лососі дунайський і чорноморський та харіус занесені до Червоної книги України). Дунайський ендемік – лосось дунайський постійно живе в карпатських річках, а лосось чорноморський, навпаки, заходить з моря в річки тільки на нерест, проте молодь може затримуватися там до 2–5 років. Не менш відомі далекосхідні кета, горбуша, плідники яких гинуть після нересту в річках, холодолюбні гольці, сиги, форелі. Останніх часто штучно розводять і вирощують у ставках та басейнах. Серед щукоподібних (10 видів) є такі хижі велетні, як щука (до 1,5 м і 35 кг) та невеличкі, до 10–12 см, придонні жителі слабко проточних чи стоячих вод – наша червонокнижна умбра, житель північно-східного Сибіру, Чукотки й Аляски – далія та ін. Цікаво, що при небезпеці ці маленькі риби закопуються в придонний мул, де проводять також і холодну пору року (далія часто вмерзає в лід і залишається живою при промерзанні рідини її тіла). Друга після окунеподібних за видовою чисельністю група – коропоподібні – прісноводні риби Євразії, Північної Америки й Африки, до п’яти родин якої належать понад 3268 видів, у тому числі чимало промислових і популярних акваріумних риб. Серед них трапляються і величезні, наприклад, марена гігантська з басейну р. Меконгу (до 3 м і 300 кг, живиться водоростями і фітопланктоном), і карликові (нотропіс безбарвний, до 5 см завдовжки, Північна Америка) риби. Коропові, єдині, що мають міцні зуби на нижніх глоткових кістках, так звані глоткові зуби, якими пережовується їжа (зуби на щелепах відсутні), охоплюють понад 75% (2010 видів) усіх коропоподібних. Чимало з них виходять на нагул у пригирлові ділянки річок та в солонуваті води лиманів (рибець, лящ, шемая та ін.), а краснопірка-угай, навпаки, входить у ріки тільки на нерест. Серед коропових є активні хижаки (головень, білизна та ін.), рослиноїдні (краснопірка, підуст, храмуля та ін.) і бентосоїдні (живляться на дні – лящ, карасі, марени та ін.). Одні живуть у чистих проточних водах (бистрянки, яльці, пічкурі та ін.), інші добре почуваються у замулених, зарослих замкнених водоймах (лин, карасі тощо). Маленький гірчак піклується про нащадків: його самка за допомогою довгої трубочки-яйцекладу відкладає ікру в мантійну порожнину двостулкових молюсків, при цьому й молюски мають свою користь, оскільки їхні личинки – глохідії чіпляються до мальків гірчака і розносяться по всій водоймі. Чимало коропових є важливими об’єктами промислу (лящ, плітка, рибець, в’язь та ін.) та ставкового рибництва (короп, карасі, лин, тощо). У ставках і водосховищах вирощують також товстолобиків і амурів, чисельність яких підтримують штучним розведенням, оскільки вони не знаходять в Україні необхідних умов для природного розмноження. До Червоної книги України занесені вирезуб, ялець Данилевського, ялець-андруга, пічкур дунайський, марени дніпровська і кримська, шемая і рибець малий. В’юнові і баліторові (близько 230 видів) в Україні представлені щипавками, в’юном та вусатим слижем – невеликими прісноводними донними мирними малорухливими рибами, які швидко зариваються в ґрунт чи ховаються в різні укриття. Серед харацинових найвідоміші хижі піраньї. Дуже численні і різноманітні сомоподібні (35 родини включають 2868 видів, з яких 2280 прісноводні, причому близько 1440 видів живе в тропічній і субтропічній зонах Нового Світу) – жителі проточних і стоячих вод, боліт, гірських річок, підземних вод, морів тощо. Серед сомових є мирні рослиноїдні і, переважно, хижі, голі і вкриті кістковими платівками, озброєні міцними шипами в плавцях, при основі яких розташовані отруйні залози, і електричними органами, здатними виробляти електричний струм напругою до 360 в. Деякі можуть дихати атмосферним повітрям, піклуватися про нащадків (так, аріус виношує велику ікру в роті, косатка-скрипун риє нори для ікри) або паразитують (ванделлієві соми) і т. п. В Україні живе нічний хижак сом європейський – найбільший з усіх сомоподібних (до 5 м і 306 кг) та акліматизанти з Північної Америки канальний сом і карликовий сомик, які є об’єктами промислу. До тріскоподібних (550 видів) належать морські, переважно холодолюбні придонні риби помірної зони обох півкуль (тріска, мерлуза, пікша та ін.), які складають до 10–15% світового вилову всіх риб, і тільки минь річковий, який стає рідкісним в Україні, – єдиний вид, що перейшов на постійне життя з морських вод у прісні. Цей донний хижак зберіг холодолюбність, розмножується взимку (грудень-лютий), звичайно під кригою при температурі води близько 0°С; при літньому прогріванні води робиться млявим і впадає в сплячку. Вугреподібні (791 вид, з яких прісноводних тільки 6, переважно хижаки, найбільші досягають 3 м і 65 кг) об’єднують риб з довгим, майже циліндричним тілом та відсутніми черевними плавцями – жителів як прибережжя, так і великих глибин теплих морів. В експозиції представлені мурени, щукорил, річковий вугор. Останній цікавий тим, що живе в озерах чи річках 5–25 років, доки не стає статевозрілим, після чого скочується в море. Долаючи до 7 тис. км, мігрує у Саргасове море, де після нересту на глибинах до 1000 м плідники гинуть, а з ікри виходять прозорі листовидні личинки – лептоцефали, зовсім не схожі на батьків. Личинки 2,5–3 роки, разом із течією Гольфстрим, мандрують до берегів Європи, де після метаморфозу перетворюються на «скляних» вугрів і заходять у річки. Серед сарганоподібних (227 видів у т. ч. 51 прісноводних) цікавими є напіврили, сайра, саргани та ін. та, особливо, летючі риби, які, рятуючись від хижаків, розправляють широкі грудні плавці, вискакують на поверхню і за 30 сек, розігнавшись із швидкістю до 65 км на годину, пролітають до 200–400 м. Колючковидні і голковидні, яких зараз об’єднують в один ряд колючкоподібних (278 видів, у т. ч. 40 солонуватоводних і 19 прісноводних) цікаві своєю турботою про нащадків. Зокрема, самці триголкової і багатоголкової колючок будують з фрагментів рослин округлі гнізда і пильно доглядають та охороняють ікру та молодь. У чорноморських морських голок і морського коника самці виношують ікру на собі: у змієподібної морської голки самиці прикріплюють її просто до черева самців, а у морських голок довгорилої, товсторилої, тонкорилої, пухлощокої та морського коника (занесеного до Червоної книги України) ікра відкладається самицями у виводкові камери самців (зморшки шкіри на череві, які зростаються після відкладання ікри), звідки назовні виходять цілком сформовані мальки. Ламприподібні (19 видів) представлені ламприсом звичайним (до 1,5 м і 50 кг), океанічною, яскраво забарвленою рибою. Серед коропозубоподібних (1013 видів, з яких 794 прісноводні) багато дрібних, зокрема й живородних риб, у т. ч. акваріумних (пецілія, мечоносець, гуппі та ін.). Для боротьби з малярією в Україні акліматизовано гамбузію, яка знищує личинок комарів. Морські пелагічні, із сплощеним з боків тілом, сонцевикоподібні (32 види) – цінні об’єкти рибальства, як і кефалеподібні (72 види), поширені у водах усіх океанів (у нас навідоміші кефалі – лобань, сингіль, гостроніс та акліматизований піленгас). В океанічних водах ловлять великих хижаків родини баракудових (20 видів). Найрізноманітніші за систематикою і промисловою цінністю, формою і розмірами тіла, способом життя, особливостями розмноження, живлення і поведінкою риби належать до ряду окунеподібних (10 033 види, у т. ч. 1922 прісноводні), серед яких трапляються і велетні – групер малоокий (до 2,7 м і 400 кг, рифовий хижак тропічної зони океанів) і найменший серед усіх риб бичок-пандака карликовий (до 15 мм) з прісних і солонуватих вод Індонезії і Філіппін. Серед окуневих (162 види) найвідоміші судак і окунь, багато видів занесено до Червоної книги України: чопи великий і малий, йорж смугастий, судак бу–говець. У Чорному і Азовському морях чимале різноманіття окунеподібних (промислові скумбрія, ставриди, чорноморсько-азовські бички тощо, яскраві різнобарвні зеленушки, своєрідні морські собачки та ін.), багато з яких занесено до Червоної книги України (лаврак, горбиль світлий, зубарик, губань зелений, піскарки бура і сіра, бички рижик і золотистий). Яскравими є прибережні океанічні хірурги, які живляться водоростями, але небезпечні для людини своїми шипами. У холодних морях живуть хижі, з масивними щелепами зубатки, тендітні люмпени, маслюки, в теплих і помірних водах трапляються швидкоплаваючі хижаки: макрелі, пеламіди, тунці. Тунець звичайний (до 4,6 м і понад 680 кг) здатний розвинути швидкість до 90 км на годину. Завдяки своєрідній будові судинної системи шкіри і м’язів у нього, на відміну від інших риб, температура тіла буває вищою (до 9°С) від навколишньої води. Навпаки, холодну кров, до того ж і безбарвну, в антарктичних водах, багатих на кисень, мають льодяні риби, нототенії, білокровки тощо. Своєрідним витягнутим рилом, яке використовується і для полювання на риб, озброєні списоносці, парусники і меч-риба. Остання (до 4,55 м і 650 кг), при швидкості руху до 130 км на годину, може пробити своїм мечем дно човна чи тіло великої тварини. Чимало жителів морів і океанів небезпечні для людини. Шаблевидні риби-стрічки і риби-шаблі мають численні, гострі як бритва зуби. Морський дракончик при основі колючих променів першого спинного плавця і шипа на зябровій кришці має отруйні залози. Уколи цих шипів вкрай болючі, викликають набряклість тканин, задишку, судоми. Такі ж колючі промені, шипи і отруйні залози мають зорегляди (їхні очі спрямовані догори) багато представників ряду скорпеноподібних (1477 видів), зокрема чорноморський морський йорж, який живе на дні серед каміння і водоростей. Цікаво, що він подібно до змій, у середньому що 28 днів, линяє. Серед скорпеноподібних багато риб здатні «ходити» чи «повзати». У Чорному та інших морях на дні живе занесена до Червоної книги України тригла, або морський пі–вень, яскраво забарвлена риба, три перші промені грудних плавців якої подовжені, відособлені від інших і при пересуванні дном функціонують як своєрідні «ноги». Вона, як і багато інших риб, здатна «розмовляти» (рохкати, гарчати тощо), спілкуючись під час розмноження з партнерами. Надзвичайно довгі і широкі грудні плавці та яскраве забарвлення мають близькі до неї донні довгопери і дуже небезпечні для людини своєю отрутою риби-зебри. Мешканці тропічної і субтропічної зон бородавчатки, які тримаються мілководь коралових рифів і каміння, мають голе, вкрите гребенями тіло та найотруйніші серед усіх риб залози при основі колючок спинного плавця. Рибним промислом освоєні морські терпуги, керчаки та ін. В оз. Байкал з 1800 видів тварин дві третини не водяться більше ніде на Земній кулі, тобто є ендеміками цього моря-озера. Серед них дуже цікаві пелагічні, майже безбарвні, живородні риби голом’янки – велика і мала. Перша тримається глибин 750 м, друга – до 1000 м. Піднявшись у верхні шари води для нересту, самиці відразу після народження малят гинуть. Численними є байкальські широколобки. У водах України ненавмисно акліматизована і стала жорстоким конкурентом для риб наших водойм головешка-ротань. Цінні промислові камбалоподібні (678 видів) у личинковому віці мають симетричну будову тіла. Однак, на відміну від усіх інших риб, у процесі росту симетрія порушується, тіло риб сплющується, очі переміщуються на один з боків голови – на правий, як, наприклад, у морського язика чи камбали чорноморської (глоси), або на лівий, як у калканів. До Червоної книги України занесено арноглось середземноморську. Від ворогів надійно захищені скелезубоподібні (358 видів) – триаканти, спинороги, козубки, аротрони та ін., тіло яких вкрите грубою жорсткою шкірою або кістковими шипами; деякі мають отруйне м’ясо, інші при небезпеці роздуваються, перетворюючись на колючу кулю. До них же належать і пелагічний мирний гігант (до 3,3 м і 2,3 т) усіх океанів – риба-місяць, чемпіон за плодючістю (у самки завдовжки 1,5 м нарахували 300 млн ікринок). Охороняє своє потомство пінагор: при небезпеці зграйка мальків швидко ховається в глибоких зморшках шкіри батьків. У риби-причепи, океанічного жителя, спинний плавець видозмінено на потужний присосок, яким вона прикріплюється до рухливих предметів. Зокрема, причепившись до акули чи іншої риби, вона долає значні відстані і живиться недоїдками з раціону цього хижака. Представник вудильникоподібних (313 видів) – червонокнижний морський чорт (до 2 м і 58 кг) – донний хижак-засідник, який принаджує здобич своєрідною вудкою з китицею на кінці – видозміненим видовженим першим променем спинного плавця, яка дуже нагадує донних червів.


Риба-їжак




Морський чорт






Калкан чорноморський




Скат електричний




Риба-місяць




Спиноріг велико-плямистий




Списоносець атлантичний





Баракуда велика






Зорегляд




Коробок чотирирогий







Канальний сомик





Морський півень




Довгопер середземноморський





Спиноріг королівський



Панцирник кубинський





Морський кіт