BOMBINA VARIEGATA (LINNAEUS, 1758)
ДЖЕРЛЯНКА ЖОВТОЧЕРЕВА, або КУМКА ГІРСЬКА

Ряд Безхвості земноводні - Anura Rafinesque, 1815 (або Eucaudata Scopoli, 1777, або Cтрибаючі - Salientia Laurenti, 1768)

Родина Bombinatoridae Gray, 1831

Рід Джерлянки - Bombina Oken, 1816

Рід об’єднує 8 видів, з яких в Україні зустрічаються два: Bombina bombina (Linnaeus, 1761), джерлянка червоночерева, або кумка звичайна, i Bombina variegata (Linnaeus, 1758), джерлянка жовточерева.

Розміри тіла джерлянки жовточеревої невеликі і дорівнюють приблизно 27 - 50 мм; забарвлення верхньої частини звичайно темнозеленкуватих тонів з нечітко вираженими дрібними темними плямами. На спині є добре розвинуті бородавки, які закінчуються гострими шипиками. Черевний бік забарвлений яскраво: на жовтому або оранжевому фоні великі темні (чорні) плями, площа жовто-оранжевого фону звичайна більша за темну. У самців резонатор відсутній, але в шлюбний сезон на перших трьох пальцях передніх кінцівок і на нижній частині передпліччів розвиваються темні шлюбні мозолі. Забарвлення кінчиків верхньої частини великих пальців на передніх кінцівках часто має яскравожовтий відтінок. Зіниця трикутна.

Статус.  ІІ категорія Червоної книги України - "вразливі види"; вид також входить дo списків Додатку ІІ Бернської конвенції ("види тварин, які підлягають особливій охороні").

Біотопи.  Амфібії цього виду досить пластичні і населяють різноманітні ділянки Карпат і прилеглих регіонів: хвойні, листяні і змішані ліси, полонини, зарості чагарників, луки, поля. Тут вони зустрічаються в стоячих і слабкопроточних водоймах (озера, ставки, калюжі, канали, водосховища), іноді у водоймах з відносно швидкою течією (на берегах струмків і рік). Є дані, що в Карпатах жовточерева джерлянка менш вимоглива до рівня забруднення у порівнянні із червоночеревою джерлянкою і може займати водойми з відносно високим рівнем органіки, а також із високою солоністю або навіть мінеральні джерела.

Чисельність і тенденції до зміни.  Чисельність жовточеревої джерлянки на більшій частині її ареалу може часто перевищувати 1 екз. на 0,02 - 20 м². За матеріалами маршрутних обліків цих тварин, їх чисельність на 100 м маршруту часто коливалася від 10 до 50 особин. Найбільше їх число відмічене у невеличких водоймах передгір’я і низькогір’я (350 - 600 особин на висоті до 900 м н. р. м.). Не виключено, що суттєва екологічна пластичнісь цього виду дозволяє йому підтримувати свою стабільну чисельність на фоні сучасних перетворень ландшафтів. Так, дані останніх обліків показали, що в червні - липні 2004 р. на Ужокському перевалі на кордоні Львівської і Закарпатської областей, на висоті 855 м н. р. м. (N 49^o 00.051, EO 22^o 53.768), їх нараховувалося до 15 - 20 екз. на 50 м маршруту, а на одній з приток р. Ріка на західних схилах Карпат (околиці с. Сойми, Межгірський р-н, Закарпатська обл., 565 м н. р. м.) - 28 екз. на 50 м маршруту.

Особливості біології.  Початок сезонної активності звичайно припадає на березень - квітень. Майже відразу після пробудження (приблизно за 5 -6 діб) при прогріванні води до 12^oC починається спарювання. Звичайно самка відкладає близько 100 або дещо більше ікринок у вигляді суцільних або порційних кладок (по 10 - 30 ікринок), часто прикріплюючи їх до різних підводних предметів: рослин, гілок, каміння. Період нересту розтягнутий і може тривати до серпня, при цьому в одній і тій же водоймі можуть бути не тільки особини в амплексусі, але й пуголовки, які проходять метаморфоз. Тривалість останнього складає близько двох і більше місяців. Розміри цьоголіток після завершення метаморфозу досягають приблизно 16 - 20 мм. Початок зимівлі часто залежить від погодних умов і висоти місцевості, але найчастіше припадає на кінець вересня - початок листопада. Звичайно зимівля проходить на суші в порожнинах під камінням, корінням дерев, у норах гризунів тощо, іноді активних джерлянок відмічали в термальних джерелах. На зимівлі їх знаходили разом з іншими видами амфібій (тритони, жаби, ропухи) і рептилій (живородящі ящірки, звичайний вуж). Для жовточеревих джерлянок характерна своєрідна захистна поведінка у вигляді демонстрації яскраво забарвленного черева і нижньої частини кінцівок. Статевої зрілості досягає на 3-му році життя.