BUFO CALAMITA LAURENTI, 1768
ЖАБА ОЧЕРЕТЯНА

Ряд Безхвості земноводні - Anura Rafinesque, 1815 (або Eucaudata Scopoli, 1777, або Cтрибаючі - Salientia Laurenti, 1768)

Родина Ропухи - Bufonidae Gray, 1825

Рід Ропухи - Bufo Laurenti, 1768

Рід нараховує 255 видів, які поширені космополітично, за винятком Антарктиди, Австралії, Нової Гвінеї і прилеглих островів, а також Арктичного регіону. Очеретяна ропуха, Bufo calamita Laurenti, 1768, поширена в Європі разом із двома іншими видами ропух, які мешкають також і в Україні: сірою, Bufo bufo (Linnaeus, 1758), і зеленою, Bufo viridis Laurenti, 1768. Очеретяна ропуха - вид монотиповий; вона живе в Цент-ральній і Західній Європі на північ від Альп і Балкан, досягаючи південної Швеції і Англії, на сході доходить до країн Прибалтики і Калінінградської обл., Білорусі і Західної України, на півдні - до північної Італії, Австрії і Чехії.

Жаби середніх розмірів, довжина тіла близько 50-70 мм. У забарвлені верхньої частини переважають зелено-оливкові тони з темнозеленими округлими плямами, звичайно є світла або жовта поздовжня смуга. Черевна частина світлосірого або сіро-білого кольору з дрібними темними плямами, часто неправильної форми. Одною з діагностичних ознак, яка відрізняє їх від зелених ропух, є розвиток подібної пігментації і на горлі (у зелених її немає). Зіниця горизонтальна, барабанна перетинка розвинута. За очима розташовані опуклі округло-довгасті отруйні залози паротиди. По усій верхній поверхні тіла безладно розкидані бородавки, які можуть закінчуватися шипиками. З нижнього боку найдовшого пальця задньої ноги розвинуті парні зчленовані бугорки, внутрішній край передплюсни має шкірясту зморшку. Статевий диморфізм виявляється за малими розмірами самців і більш вираженою шиповатістю, розвитком на перших двох - трьох пальцях передніх кінцівок шкірястих потовщень темнокоричневого кольору - шлюбних мозолів, а також за наявністю непарного внутрішнього голосового резонатора.

Статус. ІІ категорія Червоної книги України - "вразливі види"; вид також входить дo списків Додатку ІІ Бернської конвенції ("види тварин, які підлягають охороні").

Біотопи. В Україні очеретяні ропухи зустрічаються в заліснених або відкритих біото-пах із легкими піщаними грунтами. Звичайно це дюнні ділянки, пов’язані з антропогеновою діяльністю (парки, сади, поля, городи, пісчані кар’єри тощо), проте обов’язковою умовою є, як правило, наявність відповідного грунту, неглибоких водойм і відкритих ділянок лісової зони або такі ж самі ділянки на місці колишніх лісонасаджень.

Чисельність і тенденції до зміни. У відповідності до матеріалів обліків на місцях нересту у Волинській, Ровенській і Львівській областях, чисельність очеретяних ропух складає від 21 до 112 особин / 1 000 м², а після закінчення сезону розмноження (середина липня - серпень) від 1 до 12 особин / 1 000 м². При вивченні ропух цього виду в червні 2004 р. в Любомльському р-ні Волинської обл., за 2 - 3 км на захід від с. Свитязь (N 51^o28.728, EO23^o50.976 ), враховано 5 особин на 1 000 - 1 500 м маршруту.

Особливості біології.  Початок активності припадає на кінець березня - початок квітня; ці строки пов’язані з погодними умовами кожного року. Майже відразу після пробудження, самці займають нерестові водойми, в якості яких використовуються мілководні водойми, а також ставки, дренажні канави, калюжі в піщаних кар’єрах тощо. Сезон розмноження триває близько місяця і більше (квітень - травень). У кожній кладці близько 3 - 4 тисяч ікринок, розташованих у два ряди в парних, завдовжки близько 3 м, ікряних шнурах. Самки звичайно розміщують їх на мілководді на глибині 15 - 30 см і прикріплюють до підводних предметів (листя рослин, гілки тощо). Вилуплювання личинок звичайно відбувається за 5 - 6 днів, хоч мінімальний строк ембріонального розвитку може бути обмежиним двома днями. Весь період метаморфозу триває 1,5 - 2 місяці, масовий вихід цьоголіток припадає на кінець червня - липень. Після закінчення розмноження тварини покидають водойми і переходять на присмерково-нічну активність на суші. Для денних схованок використовують різноманітні укриття, у тому числі, купи каміння, хмиз, листову підстилку, крім того вони здатні самостійно зариватися в грунт. Приблизно такі ж самі укриття використовують і для зимівлі.