TRITURUS KARELINII (STRAUCH, 1870)
ТРИТОН КАРЕЛІНА

Ряд Хвостаті земноводні - Caudata Scopoli, 1777 або Urodela Latreille, 1825

Родина - Саламандрові - Salamandridae Goldfuss, 1820

Рід Тритони - Triturus Rafinesque, 1815

Вважається, що в межах свого ареалу тритон Кареліна, Triturus karelinii (Strauch, 1870) представлений двома підвидами, з яких на території України поширені тварини, які відносяться до номінативного підвиду - Triturus k. karelinii (Strauch, 1870). За межами України ці тритони характеризуються великим ареалом, який простягається від східної частини Балканського п-ова, через південно-західну і північну частини Малої Азії, гірсько-лісовий Крим, більшу частину Північного Кавказу до Дагестану і північної (прикаспійської) частини Ірану включно.

Тритони середніх розмірів, довжина їх тіла (разом із хвостом) близько 130 мм. Піднебінні зуби починаються попереду від хоан, коло яких ряди зубів зближені, а в задній частині піднебіння ряди розходяться. Хвіст з боків сплощений. У сезон розмноження в самців розвивається спинний гребінь. Шкіра крупнозерниста. У забарвленні переважають сірі або коричневі тони різних відтіннків із нечіткими чорними плямами, розміри яких приблизно дорівнюють розмірам ока; загальний фон черевної частини оранжевий з достатньо чіткими чорними плямами. Колір горлової частини звичайно яскравожовтий (іноді до червонуватих відтінкі). Число тулубних хребців 12 - 14, звичайно 13.

Статус.  ІІ категорія Червоної книги України - "вразливі види"; вид також входить дo списків Додатку ІІ Бернської конвенції ("види тварин, які підлягають особливій охороні").

Біотопи.  На території Криму ці тритони зустрічаються в його гірсько-лісовій частині, в сезон розмноження вони пов’язані з слабкопроточними абo стоячими водоймами. У той же час відмічені їх знахідки на ділянках із ксерофітною рослинністю. Є дані, що приблизно дo серпня тритони ведуть водний спосіб життя (проявляють денну активність). Пізніше відмічені міграції тритонів, під час яких їх знаходили на відстані майже 2 км від найближчих водойм.

Чисельність і тенденції до зміни.  Точні дані щодо багатолітньої динаміки відсутні. У травні 1974 р. в околицях гори Демерджі відмічалося близько 10 особин у невеличкій водоймі діаметром приблизно 15 - 20 м. За даними обліку навесні 2003 р. в західній частині Гірського Криму (Балаклавський р-н, с. Тернівка, штучна водойма), чисельність цих амфібій на 50 - 70 м берегової лінії складала приблизно 40 - 50 особин.

Особливості біології.  Шлюбні ігри у весняний час відмічені в передгірських районах у березні, а в горах у квітні - травні. Самці залишають капсули із сперматозоїдами на дні водойми на виступаючих предметах, а самки захоплюють їх краями клоаки. Звичайно одна самка відкладає до 190 ікринок на глибині 10 - 25 см, з яких за 10 - 13 днів викльовуються личинки. Є відомості, що вихід личинок розтягнутий у часі, що обумовлено тривалістю нересту. Метаморфоз відбувається у серпні, хоч існують докази того, що частина тварин не встигає закінчити метаморфоз і зимує на стадії личинки. При переході до наземного життя використовує укриття під корою дерев, пнями, в порожнинах грунту, в норах гризунів. Після уходу на зимівлю їх знаходили найчастіше саме в таких укриттях. Статевої зрілості досягає у віці 3 років.