TRITURUS ALPESTRIS (LAURENTI, 1768)
ТРИТОН АЛЬПИЙСКИЙ

Ряд Хвостаті земноводні - Caudata Scopoli, 1777 або Urodela Latreille, 1825

Родина - Саламандрові - Salamandridae Goldfuss, 1820

Рід Тритони - Triturus Rafinesque, 1815

Рід включає 14 європейських і західноазіатських видів, яких об’єднують у 4 підроди або роди. На території України живуть 6 видів: альпійський, або гірський тритон, Triturus (Mesotriton) alpestris (Laurenti, 1768), гребінчастий тритон, Triturus (Triturus) cristatus (Laurenti, 1768), дунайський тритон, Triturus (Triturus) dobrogicus (Kiritzescu, 1903), тритон Кареліна, Triturus (Triturus) karelinii (Strauch, 1870), карпатський тритон, Triturus (Lophinus) montandoni (Boulenger, 1880) і звичайний тритон, Triturus (Lophinus) vulgaris (Linnaeus, 1758). З 6 європейських підвидів альпійського тритона в фауні України зареєстрований тільки один - Triturus alpestris alpestris (Laurenti, 1768). За межами України ареал виду пов’язаний із гірськими системами Іберійського и Балканського півостровів, Карпат, Альп, територіями на північ до Данії, на захід - до північної і східної Франції, Бельгії, Голандії включно, на південь - до п-ова Пелопоннес і Калабрії в південній Італії (є також ізольовані популяції в північно-західній і центральній Іспанії).

Розміри тіла (разом з хвостом) у середньому близько 80 мм у самців і 90 мм у самок. Піднебінні зуби мають вигляд двох подовжених ліній, які сходяться в передній частині і розходяться в задній. У сезон розмноження, пов’язаний із перебуванням у воді, шкіра тритона гладенька, при переході до наземного життя слабкозерниста. Спинний гребінь розвинутий мало і представлений невисокою шкірястою зморшкою, у самок він відсутній. Забарвлення в сезон розмноження дуже яскраве. У самців на загальному чорно-бурому фоні віділяються яскраві блакитні плями, по боках тіла проходить коричнево-срібляста смуга з дрібними чорними плямами, облямованими блакитним, черево оранжевого кольору. Забарвлення самок загалом подібне до такого самців, але не таких яскравих розцвіток і для верхньої частини їх тіла характерна якайсь мармуровість малюнка. Після закінчення сезону розмноження забарвлення робиться не таким виразним. Клоакальні губи самців більш розвинуті в порівнянні з такими у самок, вони оранжевого кольору з темною зовнішньою окантовкою.

Статус.  ІІ категорія Червоної книги України - "вразливі види"; вид також входить дo списків Додатку ІІI Бернської конвенції ("види тварин, які підлягають охороні").

Біотопи.  Живе в гірсько-лісовій зоні, найчастіше поблизу водойм (озера, ріки, струмки). Альпійські тритони також нерідкі і в субальпійській зоні (на полонинах). Є відомості, що тритони цього виду, особливо на високогір’ї, уникають чистих водойм, віддаючи перевагу досить замуленим. З іншого боку, все ж існує твердження, що ці тварини віддають перевагу чистим водоймам.

Чисельність і тенденції до зміни.  У сезон розмноження їх чисельність у типових біотопах у Карпатах коливається від 1 до 80 - 100 екз. на 100 м берегової лінії, проте після закінчення спарювання їх число скорочується тут до 1 - 15 екз. на 100 м маршруту. Спеціальні дослідження останніх років, проведені в 50 різних типах біогеоценозів на територіїї Львівської, Івано-Франківської і Закарпатської областей показали, що тритони цього виду зустрічаються майже в 70 % біогеоценозів. Їх середня щільність складала тут звичайно 3 - 7 екз. / м². За матеріами обліку на Ужокському перевалі на висоті 885 м н. р. м. в кінці червня 2004 р. (кордон Львівської і Закарпатської обл., N 49^o00.051, EO 22^o53.768), чисельність цього виду складала 8 особин на 100 м маршруту.

Особливості біології.  Поява після зимівлі звичайно відбувається в низовинних районах у кінці березня і в квітні - в горах. Температурній оптімум води для шлюбних ігор і відкладання ікри знаходиться в межах 11 -17^OC. Самки альпійських тритонів прикріплюють ікру до підводних рослин на глибині 10 - 50 см, а при їх відсутності до різних підводних предметів (каміння, палки). Ікринки відкладаються поодинці або у вигляді коротких шнурів, період розвитку ікри при 18 - 21^OC складає близько 8 - 10 днів. Тривалість метаморфозу також обумовлена температурою і в природних умовах триває 3 - 4 місяці. Після закінчення сезону розмноження (кінець червня - початок липня) альпійські тритони нерідко зустрічаються на суші, при цьому відмічено, щo самці залишають водойми на 1 - 2 тижні раніше за самок. У наземний період використовують такі ж укриття, як і інші види хвостатих амфібій, зокрема, листову підстилку, щілини і порожнини під камінням, упавшими деревами, пнями. Чимало з таких сховищ використовуються й для зимівлі. Статевої зрілості досягають на 3 - 4 році життя.